7

Ранком коли Тара прокинулася в спальні, вона спустилася на кухню, щоб найти Джека. Але замість нього побачила на столі записку.

   Таро якщо ти прокинулася, і в змозі іти на роботу, тоді біля ліжка де ти спала лежить сукня. Незабудь, у нас сьогодні вечеря.

   Поклавши записку Тара пішла до спальні. Побачивши на шуфляді сукню, пішла переодягатися. 

   Хоча її було ніяково, перебувати самій в будинку свого боса. Але все-таки вона вдячна йому, що попіклувався про неї минулої ночі.

   Вдягнувши не довге, біле плаття з розрізом на спині. Попрямувала до входу.

  Тара думала, що її доведеться їхати на роботу у таксі. Але на дворі стояла її машина. Ключі були в сумочці. 

   Приїхавши на роботу, вона попрямувала до свого робочого місця. Не доходячи до кабінету, вона побачила Мері яка ішла на зустріч.

- Привіт Таро. Маєш гарний вигляд, це тобі Бос подарував плаття,- вона дивилася прямо в очі Тари, а на її губах простягнулася усмішка.

- Привіт. Звідки ти дізналася що це від Боса.

- Ну знаєш Таро, ти такі плаття ніколи не носила, а тут ще до того, колеги тільки й вас з босом обговорюють.

- І про що обговорюють? - схрестивши руки на грудях, Тара на мружилася.

- Ну давай я тобі розкажу з чого це почалося - зробивши невелику паузу, Мері почала розповідати - оскільки тебе не було. Ханна яка відповідає за відвідування та запізнення пішла до боса, щоб повідомити що ти не з'явилася, на роботу - Мері замовкла.

- Ну кажи, що було далі.

- А далі... Він відповів, що ти у нього дома, і щоб не тривожили тебе дзвінками. Ну а ти знаєш Ханну вона і та ще лисиця. 

     Он воно що. Чи потрібно було розповідати, що я у нього.

- Мері, це не те що здається на перший погляд. 

- Ти про те, що переспала зі своїм босом? - Мері ледь стримувала сміх.

- Вислухай мене - Тара почала розповідати все те що сталося вчора увечері. 

- Вибач, я і не знала, що тобі довелося таке пережити. Чому ти прийшла на роботу, після того що сталося, потрібно було залишитися в боса дома і відпочити. Я думаю що він був би не проти - стривожено сказала Мері.

- Я в порядку. Звичайно мені ще до тепер трохи лячно, але я не хочу підставляти боса, все-таки він мене врятував. Можливо цей маніяк найшов би мене.

- Можливо і так, але бос би зрозумів. Тим паче коли він казав, щоб тебе не тривожили. 

- Я не знаю Мері, краще я піду в кабінет дороблю деякі справи.

    Попрямувавши до свого кабінету Тара замислилася, над тим що сталося. Її думки розвіяв консультант, якій прямував до неї  з паперами.

  Тара сиділа та розглядала бланки осіб які будуть присутні за вечерею. Її потурбувала Ханна яка постукала у двері, та зайшла з незадоволеним лицем.

- Таро вас викликає Бос до себе в кабінет - пирхнула вона, так наче Тара щось її зробила.

   Вона не відповіла Ханні та зациклилася на паперах, зробивши вигляд що не помітила її. Пирхнувши, Ханна тряснула дверми.

  Через декілька хвилин Тара вийшла з кабінету, та попрямувала до Боса.

- Доброго дня. Викликали ? 

- Таро ви ж не забули, що ви маєте поїхати зі мною на вечерю о 21:00.

   Діставши телефон з кишені, вона подивилася на годину - 20:45 вони вже мали виїжджати, щоб бути вчасно.

- Вибачте я не вслідкувала за годиною - винувато поглянула на нього.

- Підійди, будь ласка.

  Підійшовши до стола, де стояла невелика коробка. Бос відкрив кришку. Там лежали шикарні туфлі на шпильках з діамантовими шнурочками.

- Таро це тобі. До цього плаття, шикарно підійде. 

На мить вона заклякла на місці. Такі дорогі туфлі, вартували не дешево.

- Вибачте, але я не можу прийняти такій дорогий подарунок - зауважила Тара.

- Щоб піти на цю зустріч, потрібно виглядати дуже дорого. Там тебе спершу оцінюють як ти вдягнена, а вже на другому місці, твої знання - Джек витягнув туфлі з коробки, та поклав їх біля ніг Тари.

- Ну якщо такі і є, тоді я візьму їх, але одразу після вечері я поверну.

Джек нічого не відповів тільки усміхнувся.

Тара одягнула туфлі, діамантові шнурочки простягалися майже до колін, її нюдовий макіяж доповнював цей приголомшливий вигляд.

- Тепер саме те, виглядаєш прекрасно - посміхаючись до Тари, він підсунув свій лікоть, як справжній джентльмен - Ходімо, авто на нас чекає.

   Виходячи з кабінету Джека, всі погляди були спрямовані на них двох. Сівши в машину вони рушили до ресторану.

Добравшись до місця призначення, Джек відчинив Тарі двері. Виходячи з дорогої автівки, вона виглядала неначе зірка.

Той самий бомж сказав би - О ПРЕКРАСНА ЛЕДІ, Я ДУМАВ ЩО МЕНІ ПО ГОЛОВІ СТУКНУЛИ І У МЕНЕ ВІД ЦЬОГО ЗІРОЧКИ В ОЧАХ, АЛЕ НІ ЦЕ ВИ НЕНАЧЕ ЗІРОЧКА.

   Тара з Джеком прийшли в елітний ресторан, де на них уже чекали. Привітавшись з всіма, вона одразу ж розпочинати обговорення подальшого розвитку фірми.

   Через деякий час, коли все було обговорено та дійшовши згоди. Люди почали розходитися, в тому числі Тара з Джеком.

- Тебе куди відвести? - сівши в машину зводив авто.

   Він ще питає. Звичайно що ж до дому - подумала Тара.

- До мого будинку - поглянула Тара на Джека якій прокручував ключ.

- Ти впевнена в цьому, там небезпечно. Лишайся ще в мене, допоки не схоплять того маніяка - роздратовано кинув погляд на Тару.

- Та ні все добре, я зачиню двері та вразі чогось зателефоную в поліції.

- Тоді добре, вразі чогось дзвони, якщо буде потрібна допомога, крім того, щоб тебе врятувати - у Джека замітно піднялися кутики губ. 

   Рушивши, по дорозі Джек з Тарою багато не розмовляли, тільки про те що було за вечерею у ресторані.