4

-Що за нісенітниця 

- Ну гаразд, не буду тебе обтяжувати, можеш іти 

     Ну не залишати мені його тут п'яного.

- ще чого, щоб вас бомжі побили за цим поворотом - з сарказмом сказала вона - я відвезу вас до дому, і на тому спокійно розійдемося 

- Гаразд, я тільки за.

   Підігнавши машину, Тара допомогла йому сісти. Вона вже встигла за ці пару хвилин пожаліти. Нащо вона взагалі зайшла в цей бар, ну ішла собі спокійно до паркування, от і далі б ішла.

- де ви проживаєте?

- вулиця ******** 

   Тара та Джек не розмовляли між собою всю дорогу, допоки не приїхали до назначеного адресу.

   Під'їхавши до будинку, Тара допомогла Джеку вийди з машини. Взявши за його м'язисту руку, вони підійшли до дверей. 

Щоб туди зайти, потрібно було просканувати відбиток пальця.

- Прикладіть палець до сканера 

- Та я приклав 

- Правіше трохи 

Джек посунув свій палець, але не в ту сторону. Тара взяла руку, та сама приклада той чортовий палець, до сканера.

  Ну нарешті ми змогли увійти. 

- Де ваша спальня? - все ще підтримуючи, сказала Тара 

- Другий поверх, мабуть - підсмішковано дивився на Тару.

 Це було зовсім не доречно, я тут йому допомагаю, а він ще шутити надумав.

  Приперши його до стіни, Тара пішла на другий поверх, перевірити чи є там спальня.

 Через скляні двері вона побачила ліжко. Спустившись до нього, він все так і стояв припершись до стіни, як вона його і залишила. Взявши його під руку, повела на другий поверх. На шляху була головна перешкода, і це сходи.

  Ну чому це відбувається зі мною - Тара знову себе картала, за те що увійшла в цей бар через її зацікавленість. 

 Ступаючи по сходах, Тара  переживала, щоб він не нахилився назад і обоє не впали із тих клятих сходів. 

  Але на щастя, вони дійшли на другий поверх, без жодних пригод. 

 Взявшись за ручку, щоб відчинити двері, Тара мало не збожеволіла. Двері були зачинені. 

  Ну що за чорна кішка, перебігла мені дорогу. 

 Відкривши сусідні двері, на щастя Тарі не довелося спускатися. У тій кімнаті був диван. Кинувши його на нього, вона збиралася іти, але Джек схопив її за руку.

- побуть, будь ласка зі мною - він дивився на неї своїми спянілими очима, та благаючи залишитися. 

 Після цього всього, Тара ані на секунду не хотіла залишатися, але чомусь сама того не розуміючи, сіла поряд з диваном.

- а знаєш тоді на суді - закривши очі він почав говорити, - я не просто так боровся за цей будинок.

  Тара прислуховувалася в його слів.

- я захищав те що, мені так цінне. Моя мама померла, залишивши в спадок мені будинок. Мій брат не хотів з цим змиритися, та почав різними шляхами, забирати його в мене підробивши документи.

- Чому тобі так важливий цей будинок, - з інтересом поглянула на нього Тара.

- колись, моя мама з татом були ще не розлучені, та любили один одного, але одного разу, тато прийшов до дому дуже п'яним, та хотів побити мене. Невдовзі він замахнувся, щоб вдарити мене скляною пляшкою. Тоді влітає мама, обіймає мене приймаючи на себе весь удар. Тоді вона відключилася. Тато коли усвідомив що скоїв іде з дому. Далі я вже не пам'ятаю що сталося. 

   Харді Вон  розповідав Тарі, що загинула його мачуха. Значить вона загинула коли була з іншим чоловіком. Тобто татом Хардіна 

- а як вона загинула?

    У відповідь, тиша.

Подумавши що він не хоче про це розказувати, попрямувала до виходу, та сіла в машину.

     На наступний день, Тара як завжди прийшла на роботу, та не встигла вона і сісти за свій стіл, як прийшов заступник Боса.

- вас викликає Бос, до свого кабінету.

- Так, зараз підійду - склавши папери в коробку, вона пішла до кабінету.

  Тара постукала у двері, та з очікуванням увійшла до кабінету.Надіючись що Джек, нічого не пам'ятає з вчорашнього дня.

- Доброго ранку, навіщо ви мене покликали? 

- Таро присядьте, будь ласка.

 Сівши на стілець, він декілька секунд мовчав.