Епілог:Зустріч у кінця

Попри усі побоювання Ніколаса його людям вдалося спокійно перейти стежку в горах. Хоча підстави для побоювань били. У речах покійного Адама Різника була знайдено карту з вказівками маршруту їх пересування. Місцевість цієї конкретної ділянки Альп била така що повести золото до "порту Диявола" можна було тільки одним шляхом. При цьому сама стежка була ідеальним місцем для засідки: Високі стіни ущелини з множиною виступів на які цілком могла залізти людина. 
Але попри усі страхи та побоювання вони виїхали з ущелини. Вже виїжджаючи вони побачили три фігури вершників. Ніколас відразу ж схопився за револьвер, але Феліпе зупинив його вдивившись у вершників.
- Це ж Антоніо. Начальник охорони. 
- Чому ти не сказав що він нас повинен був зустрічати?
Ніколас був готовий вистрілити, але Феліпе знову його зупинив. 
- Дай мені з ним поговорити.
- Гаразд. 
Пришпорив коня поскакав він. Нахилився до старого знайомого запитав :
- Антоніо що ти тут робиш?
- А ось що — він дістаючи револьвер. 
Але Феліпе виявився швидший.Він зумів вистрілити та вибити зброї з рук начальника охорони.У наступний момент він впав збитий кулями. Така ж доля чекала на решту. Їх перестріляли стрілки на стінах ущелини. Уся перестрілка зайняла декілька секунд
- Тіла в печеру і спалити — командував Антоніо доки йому перев'язували руку - Щеня зачепив таки. 
Усі тіла були віднесені в печеру біля самого початку пустелі, облиті заздалегідь привезеним гасом і підпалені. Після чого золото поїхало у зворотному напрямі.




Книга є першою з трьох. Друга "По сліду Фенікса" вже в процесі. Це моя перша книга і я прошу вас читачів залишати коментарі. Мені важливо знати вашу думку.