Розділ 1 - сон

Тихий літній вітерець кружляв навколо дерев легенько похитував зелені листочки. За вікном вже вечоріло, та майбутні шестикласники бігали простотою вулицею з м'ячем. Десь середина спекотного літа. 16 липня. З вікна  будинку Чарлі міг лиш спостерігати за хлопчиками. Іноді в його кімнаті так пусто. Єдине що Чарлі приносило задоволення з усього дозволенного, це навчання. Багато хто не любить цей процесс, та Чарлі любив годинами сидіти над книгами гортаючи сторінки.
"Батьки" що насправді були його тіткою та дядьком, були не справедливо суворими з ним. Напрягали домашньою роботою та хотіли щоб хлопчик дякував за те, що живе в них. Таке життя задоволення особливо не приносило. Шкільні дні проходили ніби секунди, а літом час ніби заповільнувався. 
Ще Чарлі любив майструвати. Хоч не дуже велика кімната на другому поверсі будинку була прикрашена виробами хлопчини.  Різнобарвні птахи прикрашали вікна, а стіни були заклеєні малюнками.

Чарлі мав особливий блокнот, єдиний подарунок від місіс та містера Стоун. Невеликого розміру приблизно А5, з чорною товстою палітуркою та пронумерованими сторінками блокнот. Сторінок було дуже багато. З шістсот штук. Лінтіми вечорами  Чарлі малював в тому блокноті. Різних не реальних створінь та предметів, з їхніми унікальними особливостями що мав кожен малюнок. Всі вони були ніби живі, у хлопчика не погано виходило.
Та зараз же Чарлі померав від нудьги. Він міг виходити прогулятись по місту з 12:00 до 15:00 за правилами місіс Стоун, і часто користувався цією можливістю. Проте зараз було за шосту і вийти він нікуди не міг. Ще декілька хвилин посидівши над книгою в тмяно освітленій кімнаті очі почали закривалися. Але ж спати було ще рано. 
Чарлі поклав книжку на невеликий стіл біля вікна й ліг на ліжко. Неначе під гіпнозом він заснув як тільки його голова торкнулась подушки. Він поринув в сон.

Перед ним був густий ліс, дерева майже не давали попасти сонячному світлу на рослини що були там, тому здебільшого між деревами росли рослини що не потребують сонячного світла. Вузька протоптана доріжка вела в ліс. Позаду було темно, та виднілись контури величезної будівлі з великими вікнами в яких де не де мерехтіло світло. Мозок Чарлі сам придумав причину йти по стежці, ноги самі вели його туди. Він йшов тією дорогою збившись з ліку часу. Цей час здавався вічністю, відчуття що гілки й гриби весь час повторюються й він ходить колами, поки в кінці не з'явився промінь світла. Через мить його очі що пристосувались до темряви зажурились від різкого перепаду світла. В кінці виднілась невелика галявина з схилом, як на перший погляд подумав Чарлі. 
Він пройшов до схилу, й побачив дерев'яні двері, що були пошарпані й тусклуватими порівняно з всім іншим. 
Навколо були розсипані квіти різних кольорів й форми. Цікавість не давала спокою, хотілось подивитись що за цими дверима, та його сон перервав грохот за дверима його кімнати.

(цікавий факт: якщо ви не бачили сну, то ви глибоко спали, що є добре бо організм може повністю відноситись)

Чарлі відкрив очі. Світанок за вікном залив світлом кімнату, а в двері гучно стукала місіс Стоун. 
- Чарлі! Відкривай. - повторяла вона холодним але водночас солодким голосом. Чарлі, не зрозумівши що сталось продовжував сидіти на ліжку. Тітка відкрила двері і з злим поглядом подивилась на племінника. 
- Сьогодні до нас приїздить босс Тома. - сказала вона тримавши в руці фен. Її сиве волосся було мокре, а одяг, тільки виглажена сорочка з манжетами мала поважний вигляд. 
- Прекрасно. А я тут навіщо? - сонним голосом, запустивши руку в руде волосся, сказав Чарлі. Він хотів запам'ятати сон, це місце показалось йому знайомим тому він намагався не дивитися на світло щоб не спугнути сон. 

( ще один цікавий факт: якщо вам приснився кошмар або не бажаний сон який хочеться забути то потрібно подивитись на щось світле, наприклад у вікно. Якщо ж ви бажаєте запам'ятати сон то краще минати світла.)

- Я хотіла сказати, щоб до шести вечора ти не повертався. Нам потрібно їх здивувати, і щоб біля нас не бігало якесь дурне хлопчисько. 
- І куди мені подітись? 
- Погуляй десь. - пафосним тоном сказала місіс Стоун й гримнула дверима залишивши Чарлі на самоті. Знову. 
Першим ділом Чарлі хотів намалювати те місце, воно було неймовірно красиве, а сон був наче на яву. Хлопчик взяв блокнот, й не встававши з ліжка почав креслити простим олівцем дерева.

***

Чарлі подивився на годинник. 13:00. Було доволі пізно, Чарлі засидівся над малюванням, й як можна бистріше почав одягатися. Біла піжама змінилась на сорочку й широкі брюки. Багато речей хлопчини передавались від містера Стоун. Він не був повним та речі для Чарлі були не по розміру, але на це він не звертав уваги. Іноді йому навідь подобався одяг. 
Рудоволосий хлопчик з ластовинням на щоках та зеленими очима. Він взяв з собою книги, й блокнот. Чарлі хотів піти в парк, куди він завжди ходить. Охайно застелив ліжко він спустився сходами на перший поверх. Місіс та містер Стоун вже  сиділи в поважних костюмах й чекали на гостей весь час поглядували на настінний годинник. Чарлі вийшов з будинку й подався до парку.

(Надіюсь вам сподобається, це моя друга публічна книга, я буду рада любим коментарям) 

також можете підписатися на мій інст @mo.syix