РОЗДІЛ 4

Простора кімната з кріслами й покращеними моделями вірт-шоломів. А ще синхронізатори нервової системи. Така собі трубка з тонесенькою голкою маніпулятором, що під’єднується до спинного мозку. Це вищий рівень інтеграції в Систему. І болючий.

Підключення робив Ігел. Сем нап’ялив шолом й вмостився. Піт йшов з усіх шпарин. Немилосердно чухався ніс, але руки не зрушити з поручнів — стальні широкі кільця намертво зафіксували кінцівки.

Миттєвий спалах болю, який ні з чим не порівняти. Якби не фіксатори, Сем підхопився б, як скажений. Але вірт-шолом не давав навіть писнути. Система запустилась.

Сем опинився посередині величезної клітини. Отже, перший розділ — цитологія. Функції й будова органел. В клітині страшенний хаос — все перемішане. Потрібно скласти все у впорядковану систему. В Системі можна багато. Сем взявся відновлювати мітохондрії. Вірт-світ гарне місце, де можна багато. Навіть, ось так руками збирати здоровенну органелу. Над головою постійно висів лічильник часу. Хлопець, наче впав у транс — він займався справою, яку любив.

Історія становлення корпорації ніколи не захоплювала Сема. Після останньої війни держави ледве дихали. Східні нападники не збирались зупинятись, хоча положили купу солдат. Й тоді не витримали корпорації. Об’єднавшись, вони буквально вичистили землі окупантів біологічною зброєю. Агресори відкотились й розпорошились, але ландшафт треба було збирати по новій. І Корпорації вирішили обійтись без держав і політиків, встановивши свій режим. Тоді почався новий світ.

Сем робив все підряд. Поетапно. З найголовнішої квадриги модифікатора — цитології, біохімії, анатомії й генотехніки лишилась одна. База й основа всіх модів — генотехніка. Потрібно було зробити направлену модифікацію простого організму за допомогою крісперу. Ця технологія винайдена декілька століть тому стала справжньою релігією корпорації Дженреп. Претендент міг переплутати щось в історії корпорацій, зробии похибку в рівнянні реакцій, але основні принципи геотехніки мав знати ідеально.

Сем насолоджувався процесом. У віртуальній лабораторії набір чудових інструментів. Створення нового організму нагадував магію. От тільки результат недоступний претенденту. Його побачать тільки на перевірці. Сем відчув, як змокрів маніпулятор. Очі пекли й немилосердно чухався ніс. Разом з цим у системі він рухався по чудовій лабораторії, складаючи організм, наче розбите скло.

Таймер над головою відраховував останні хвилини. Сем стояв посередині лабораторії. Біля голови бликала кнопка «завершити». Він зробив всі блоки, всі відповіді готові. Значить кінець ? Завершити.

Кільця тихенько клацнули. Вільні руки. В потилиці шпигонуло — вибух болю й полегшення. Можна скинути шолом. Сем закліпав від яскравого світла. Поряд ворушились інші претенденти. Мокрі, розтріпані, з синцями під очима. Вони мало нагадували тих гонорових дітей модів, що були вранці. Але в кімнаті свіже повітря. Сем дихав з насолодою. У воркхаузі порівняно з цим навіть не повітря, а якісь випари з оргвідходів.

Претенденти стояли біля своїх крісел. Хтось спирався на спинку, в декого дрібно трусились ноги. Сем втерся рукавом. Темна пляма розпливлась на рукаві.

В кімнату зайшов Ігел. Якусь мить зиркав то на одного то на другого. Якась дівчина з коротким волоссям, що стирчало, ніби злипла щітка ступила вперед, але ноги підкосились і вона гримнулась прямо в ноги розпоряднику. Той навіть не смикнувся. Дівчина корчилась і звивалась, дряпалась за крісло, намагаючись звістить. Ніхто не поворухнувся. Врешті, вона випросталась, дрібно тремтячи. Ігел оглянув кімнату.

— Ваші результати записані й відправлені. Очікуйте повідомлення. На вихід.

Всі лопонулись до дверей. Сем, шкутильгав останній. За час іспиту добряче звело ногу. Тепер тіг її, наче біонічний додаток. Звивисті сходи, піраміда, вихід. На вулиці претенденти оживились. Хтось кинув дотеп, десь пирхнули від сміху. Сем обійшов гурт й пішов назад до зупинки. Його пропуск діяв ще годину.

— Ти куди, гуманс ? Зачекай, ми підкинемо більше відходів на переробку !

Сем втягнув голову в плечі й пішов швидше. Вони ще щось кричали, але він не слухав. Хлопець завернув за кут якоїсь будівлі. І підняв голову догори. Небо. Воно було таке чиста, наче вимите. Якщо придивитись повітря тремтить в легкій димці. Це регуляторний щит, що вкриває гуту від надмірної інсоляції та шкідливих аерозолів.

Між кварталами карантинні бокси, що сканують параметри тіла переміщених. Корпорація зробила висновки з минулих війн.

Сем спинився. Повз сновигали пішоходи. Деколи по центральній вулиці повільно сунули довгасті шатли. Зрідка проходили наглядачі. Жоден не зупинив Сема. Видно, чіп зчитувався дистанційно. Хлопець повільно йшов вперед, роздивляючись навколо. Чад потроху виходив з голови. Тільки зараз Сем відчув, як тягне й буркотить живіт. Видно, зараз час поповнення калорій у воркхаузі. Тут ніхто не дасть й дрібки поживної суміші. Тому лишалось тільки брести до зупинки.

Біля зупинки з чорними лініями стояло декілька гумансів. Вони глипнули на Сема й знову поопускали голови. Ось і шатл. Знову сканування, на місця й назад. Коротка зупинка в карантинному переході. Сем дрімав, декілька разів відключаючись зовсім.

Сигнал. Гуманси вийшли. Шатл поїхав геть. Сем вдихнув. Тепер, як ніколи відчуваєься сморід переробних чанів. Хлопець глянув догори. Яскраве світло сліпить. Бетонна покрівля покрита сіточкою тріщин. Це небо гумансів.