РОЗДІЛ 2

Від шолома лишились глибокі, вдавлені борозні на лобі й скронях. Вони шалено чухались. Сем сидів, ніби в чаду. Ще одне заняття. Ще крок. До початку зміну година.

Броулі злегка хилитався, його модифіковані очі затягло мутнявою паволокою. Він закинувся "колесами" і тепер релаксував, розтікаючись по кріслі. Вихователь сидів навпроти Сема і не можна було зрозуміти дивиться він на нього чи відлетів кудись.

— Перший раз бачу такого впертого. гуманса. Як ти взагалі дізнався про Іспит ?

— На занятті з нейчесаєнсу років чотири тому показували ролик. Лабораторії, де моди-наставники працюють з учнями, створені кріейти, які виграють в Іграх. Я запам`ятав — заявку може подати кожен. Нехочу до кінця днів стояти біля чанів.

Броулі відригнув й посунувся нижче. Його ноги, майже, лежали на підлозі.

— Через три дні початок реєстрації на відбірковий тур. По любому треба говорити з контролером.

Сем скорчився на стільці, підтягнувши коліна до підборіддя.

— А якщо не відпустить ?

— Не має права. Участь в Іспиті гарантована всім кастам корпорації. Але треба попередити контролера. За правилами, не пізніше ніж за два дні до початку реєстрації.

— Це є в правилах ?

— В додатку для гумансів. Ти уважно їх вивчив ?

— Видно, не дуже.

Сем відчув, як спина змокріла за секунду. В роті присмак заліза. Якби не Броулі, цього року Іспит пролетів би повз.

— Після твоєї наступної зміни підемо.

В кабінеті контролера прохолодно. І повітря так гарно пахне. Контролер сидів в масажному кріслі й щось гортав на планшеті. Видно, недавно придбав ще одну геномоду, бо ще місяць тому блискуча лисина тепер вкрита густющим чубом. Та й лишніх підборідь немає.

— Що скажеш Броулі ?

На Сема, навіть уваги не звернув.

— Контролере, цей малий хоче подати заявку на реєстрацію відбору до Іспиту.

Контролер глипнув спочатку на вихователя далі на хлопця.

— Оцейго ?

— Ну так. Скажи, Сем.

— Я хочу здавати Іспит.

Голос чувся, наче здалеку. У вухах гатили молотки, а язик присох до піднебіння.

— Ти що, малий, відходів нанюхався ? Хоч уявляєш на що підписуєшся ?

— Я готуюсь вже третій рік. І вихователь Броулі мене тренує.

Контролер пожував губами.

— Контролере, хлопець впертий і має шанс. Подумайте перспективи — довічне відрахування на користь воркхаузу та контролера. Право генномоду поза чергою.

— Ага, як і право керівника отримати свій відсоток й місце зайнятості.

— Само собою. Інакше, я б і пальцем не поворушив.

Контролер ласкаво погладив своє волосся.

— Як тебе звати ?

— Сем.

— І ти можеш пройти відбір ?

Сем ковтнув, але слини не було.

— Не знаю, спробую.

Контролер перехилився через стіл, аж рипнув стілець.

— Здається ти не розумієш, гуманс. скільки я пам`ятаю жоден з воркхаузу не те що здавав, а навіть заявку не подав. Якщо ти покажеш нулі на відборі наш воркхауз чекають...гм, складні часи. Перевірки і посилення норм. Тому спитаю ще раз — ти пройдеш відбір ?

Сем стис зуби. Щось солоне потекло в роті.

— Пройду.

Контролер глипнув на Броулі. Той кивнув.

— Ну що ж, на день відбору ти маєш звільнення від змін. Реєструйтеся.

В Сема паморочилась голова. Він тримався за поручні чану й не вірив, що ось вже через два дні він почне відбір. Транспортер навантажув чан різним органічним непотребом. А хлопець усміхався, бачачи лише ряди формул та моделі сполук. Добре через маску не видно, а то б дурнувата усмішка викликала увагу сканерів.

Через день Сем сидів у вірт шоломі в тихій кімнаті. Всіх відпочиваючих виперли геть. Сам контролер наказав дати найкраще крісло. Поряд сопів Броулі. Зображення з вірт-шолома транслювалось на екран, але двохмірне. Сем бачив цифри таймера, що бликали в самих очах. Вони ставали все менші й менші. Броулі дочекається підтвердження реєстрації й піде. Тоді Сема включать до мережі Іспиту й контрольна комісія отримає доступ до його сенсорів, показників організму та зможе спостерігати за дотриманням чесності. Правила говорили однозначно — пуста кімната, один претендент, повний доступ.

Врешті, таймер зник. Сліпучо-білий фон, на якому поволі проступає лого корпорації — химера з тілом лева, головою орла й крилами кажана, що тримає в кігтястій лапі кулю. Фон змінився — очам стало більш приємно. Пішли списки гут з учвсниками. В роті хлопця пересохло, з очей текли сльози. Ось і їхня гута — Карасун. Поволі прокручуються імена з родовими додатками. Двоє, троє, п`ятеро. Шоста. І останній — Сем. Просто ім`я.

Хлопець гучно ковтнув. поряд видихнув Броулі. Рипнув стілець — викладач пішов. Раптом тіло Сема пронизала судома, наче одночасно засвербіла кожна клітинка м`язів. Вискочив напис — ви підключені, відбір почався. І пішли завдання. Сем закусив губу й стис маніпулятор спітнілими пальцями. Почалось.