Розділ 20. Останнє дзеркало

У кімнаті Глорії панувала тиша. На столі лежав старий щоденник її бабусі, а поруч — маленьке темне дзеркало. Його поверхня продовжувала мерехтіти сріблястим світлом.

Глорія ще раз перечитала останній запис:

— «Воно вже відкрилося»...

Морвен підійшов до дзеркала.

— Першодзеркало прокинулося.

— Де воно? — запитала Ліра.

Глорія перегорнула сторінки щоденника. На останній сторінці була намальована карта. На ній позначалося одне місце — старий будинок неподалік від міста.

— Нам треба туди, — сказала Глорія.

Через деякий час Глорія, Ліра, Морвен та кришталева лисичка опинилися біля старого будинку. Він стояв серед дерев і давно був покинутий. Двері відчинилися самі.

— Це точно не лякає, — тихо сказала Глорія.

Ліра усміхнулася.

— Зате дуже загадково.

Вони зайшли всередину. На стінах висіли старі картини, а на кожній було зображене дзеркало. Вони пройшли до великої зали. Посеред неї стояло величезне дзеркало. Його рама була вкрита кришталевими символами.

— Першодзеркало, — прошепотів Морвен.

Глорія підійшла ближче. У дзеркалі вона побачила Кришталевий світ. Але тепер він сяяв. Кришталеві дерева знову були яскравими, міста відновилися, а над королівством світило прозоре сонце.

— Нам вдалося, — усміхнулася Глорія.

Раптом поруч із нею з'явилася королева.

— Так.

Глорія здивовано озирнулася.

— Ви тут?

— Я завжди була поруч із цим дзеркалом.

— Що тепер станеться?

Королева відповіла:

— Тепер Кришталевий світ знову в безпеці.

— А тріщина?

— Вона зникла.

Морвен усміхнувся.

— Отже, все закінчилося.

Королева кивнула.

— Твоя місія завершена, Глоріє.

Дівчинка подивилася на дзеркало. Їй стало трохи сумно. Вона встигла полюбити цей дивовижний світ.

— Я більше ніколи вас не побачу?

Королева усміхнулася.

— Дзеркала ніколи не зникають назавжди.

Ліра підійшла до Глорії.

— Ти можеш повертатися додому.

Глорія кивнула. Вона обійняла Ліру.

— Дякую тобі за все.

Потім підійшла до Морвена.

— І тобі.

Морвен усміхнувся.

— Ти змінила цей світ більше, ніж думаєш.

Кришталева лисичка тихо пискнула. Глорія присіла біля неї.

— А тебе я точно не забуду.

Лисичка потерлася головою об її руку.

Глорія усміхнулася. Потім вона повернулася до Першодзеркала. На його поверхні з'явився знайомий портал. За ним була її кімната.

Глорія зробила крок. Але перед тим як перейти, вона озирнулася.

— До побачення, Кришталевий світе.

Королева відповіла:

— До побачення, Глоріє.

Дівчинка ступила крізь дзеркало. Мить — і вона знову опинилася у своїй кімнаті.

Усе було тихо. За вікном світило сонце.

Глорія підійшла до дзеркала. Її відображення було звичайним. Вона усміхнулася.

— Невже все це було насправді?

На поверхні дзеркала раптом з'явився маленький кришталевий відблиск. Глорія засміялася.

— Звичайно, було.

У двері постукали.

— Глоріє? — почула вона голос мами.

— Так, мамо!

— Ходімо снідати.

— Уже йду!

Глорія поклала щоденник бабусі на полицю. Тепер вона знала, що за звичайним дзеркалом може ховатися цілий світ. Але найважливішим відкриттям для неї стало інше: навіть одна людина може змінити цілий світ, якщо не боїться зробити правильний вибір.

Глорія востаннє подивилася на дзеркало й вийшла з кімнати. Десь далеко, у Кришталевому світі, сяяло прозоре сонце. Кришталеві дерева тихо погойдувалися від вітру, мешканці раділи новому дню, а Серце світу знову працювало спокійно. А Першодзеркало чекало свого наступного мандрівника.

Кінець.