Розділ 19. Дзеркало у старій кімнаті

Глорія стояла посеред своєї кімнати й не могла повірити, що знову вдома. Усе було знайомим: те саме ліжко, той самий письмовий стіл, ті самі книжки на полиці. Але тепер поруч із нею стояли Ліра, Морвен і маленька кришталева лисичка.

— Ми справді повернулися у твій світ, — тихо сказала Ліра.

Глорія усміхнулася.

— Так.

За дверима знову почувся голос мами:

— Глоріє, ти там?

Дівчинка швидко підійшла до дверей.

— Так, мамо!

Вона відчинила їх. Мама стояла в коридорі й здивовано дивилася на доньку.

— Де ти була?

Глорія не знала, що відповісти. Вона не могла просто сказати: «Я була в іншому світі», тому лише обійняла маму.

— Вибач мене за нашу сварку, — сказала дівчинка.

Мама здивовано усміхнулася.

— І ти мене вибач.

Глорія відчула полегшення.

— Я дуже сумувала за тобою.

— Я теж.

Вони ще трохи поговорили, а потім Глорія повернулася до кімнати.

Ліра чекала біля стіни.

— Ти щаслива?

— Дуже.

Морвен оглянув кімнату.

— А тепер нам потрібно знайти перше дзеркало.

Глорія кивнула.

— Я знаю, де шукати.

— Де?

Дівчинка показала на стару шафу.

— Там зберігаються речі моєї бабусі. Мама казала, що серед них є старе дзеркало.

Вона відкрила шафу. Всередині лежали старі книги, коробки та різні прикраси. Глорія почала обережно все переглядати.

— Ось! — вигукнула вона.

Вона витягнула невелику дерев'яну коробку. На її кришці був викарбуваний кришталевий символ.

Морвен одразу підійшов ближче.

— Це він.

— Ти впевнений?

— Так.

Глорія відкрила коробку. Всередині лежало маленьке кругле дзеркало. Його рама була зроблена з темного металу, а поверхня здавалася абсолютно чорною.

— Воно навіть не відбиває світло, — сказала Ліра.

Глорія обережно торкнулася дзеркала. На його поверхні з'явилося слабке блакитне світіння, а потім у ньому виникло зображення.

Глорія побачила Кришталевий світ. Але цього разу він був зовсім іншим: над королівством висіла величезна темна хмара, кришталеві дерева втрачали своє світло, а серце світу поступово тьмяніло.

— Що відбувається? — запитала Глорія.

Морвен занепокоєно подивився на дзеркало.

— Тріщина збільшується.

Ліра підійшла ближче.

— Але чому?

На поверхні дзеркала з'явилися слова:

«Знайди того, хто відкрив перші двері».

Глорія прочитала напис.

— Хто відкрив перші двері?

Раптом у кімнату зайшла мама.

— Глоріє, що це у тебе?

Дівчинка повернулася.

— Мамо, ти знаєш, що це за дзеркало?

Мама уважно подивилася на нього. На її обличчі з'явився здивований вираз.

— Звідки воно в тебе?

— Воно було серед старих речей.

Мама обережно взяла дзеркало.

— Це дзеркало належало твоїй бабусі.

— А вона знала про його силу?

Мама похитала головою.

— Я ніколи не бачила, щоб воно світилося.

Глорія подивилася на Ліру.

— Може, воно реагує на мене.

Мама повернула дзеркало доньці.

— Бережи його.

— Обіцяю.

Коли мама вийшла, Морвен сказав:

— Твоя бабуся могла знати більше, ніж думала.

Глорія задумалася.

— Треба знайти її старі записи.

— Де?

— У нашому горищі.

Через кілька хвилин вони вже стояли перед старими дверима. Глорія відкрила їх. Усередині було багато коробок. Вона почала шукати.

— Книги... Старі фотографії... Листи...

Раптом Ліра вигукнула:

— Глоріє, дивись!

Вона тримала старий щоденник. На його обкладинці був той самий кришталевий символ. Глорія відкрила першу сторінку. Там було написано: «Якщо ти читаєш цей запис, значить, дзеркало знову прокинулося».

Глорія завмерла.

— Вона знала...

Вона перегорнула сторінку. Наступний запис був ще загадковішим: «Кришталевий світ існує. Але він не є єдиним магічним світом. За дзеркалами приховані інші».

Ліра здивовано подивилася на Глорію.

— Інші світи?

Глорія перегорнула ще одну сторінку. Там була намальована карта, на якій було багато дзеркал. Кожне вело до іншого світу. А в центрі карти стояло одне слово: «Першодзеркало».

Глорія відчула, як серце забилося швидше.

— Ось що нам потрібно знайти.

Морвен кивнув.

— Якщо ми знайдемо Першодзеркало, то зможемо дізнатися, звідки взялася темна сила.

Раптом маленьке дзеркало в кімнаті спалахнуло. На його поверхні з'явився новий напис: «Воно вже відкрилося».

Глорія подивилася на друзів.

— Тоді нам потрібно поспішати.

А десь далеко, за межами людського світу, невідоме дзеркало почало повільно відкриватися. І з нього вже пробивалося дивне сріблясте світло.