Розділ 5. Кришталеві гори

Глорія та Ліра продовжували свою подорож. Попереду дедалі вище здіймалися кришталеві гори. Їхні вершини губилися серед прозорих хмар, а сонячне світло відбивалося від схилів тисячами яскравих променів.

Глорія зупинилася.

— Вони величезні!

— Так, — відповіла Ліра. — Але нам потрібно перейти через них.

Дівчинка подивилася на кришталевий діамант. Він тихо світився в її руках.

— Цікаво, чому саме він має потрапити до печери? — спитала Глорія.

— Думаю, ми дізнаємося це лише тоді, коли дійдемо до неї, — відповіла Ліра.

Вони рушили далі.

Стежка поступово ставала дедалі вужчою. З одного боку здіймалася кришталева скеля, а з іншого відкривався глибокий простір, у якому виблискували далекі кришталеві долини.

Глорія йшла дуже обережно.

— Треба дивитися під ноги, — сказала вона Лірі.

— Я й дивлюся.

Раптом почувся гучний дзвін.

— Що це було? — спитала Глорія перелякано.

Ліра різко зупинилася і відповіла:

— Не знаю.

Ще один дзвін пролунав десь угорі. Глорія підняла голову. На схилі гори рухалися маленькі шматочки кришталю.

— Лавина! — промовила Глорія.

— Біжімо! — вигукнула Ліра.

Вони швидко побігли вниз стежкою. Кришталеві уламки котилися схилом, дзвеніли та розсипалися навколо. Глорія міцно тримала діамант.

— Я його не випущу!

— Обережно!

Перед Глорією раптом з'явилася тріщина. Дівчинка встигла зупинитися, а Ліра схопила її за руку.

— Треба стрибнути!

Глорія перестрибнула через тріщину. За кілька секунд усе стихло. Дівчинка важко видихнула.

— Це було близько.

— У цих горах таке трапляється, — сказала Ліра.

Вони продовжили шлях. Невдовзі перед ними з'явилася невелика печера.

— Може, відпочинемо? — запропонувала Глорія.

— Думаю, це гарна ідея.

Вони зайшли всередину. На стінах печери світилися маленькі кристали. Вони нагадували зорі, розсипані по нічному небу. Глорія сіла на гладкий камінь і спитала:

— Ліро, а ти давно живеш у Кришталевому світі?

— Усе життя.

— І ти ніколи не хотіла побувати в іншому світі?

Ліра задумалася.

— Хотіла. Але тепер розумію, що мій світ теж дуже важливий.

Глорія усміхнулася.

— Ти права.

Раптом діамант засвітився.

— Знову? — здивувалася Глорія.

На стіні печери з'явилося зображення. Спочатку воно було нечітким. Потім Глорія побачила величезну печеру. У її центрі стояв кришталевий постамент, а над ним сяяло дивне світло.

— Це Кришталева печера? — запитала Ліра.

Глорія кивнула. Але раптом зображення змінилося. На ньому з'явилася темна постать. Глорія впізнала її.

— Арден? — спитала дівчинка.

Та постать повернулася. Тепер було видно, що це зовсім інша людина. На ній був довгий чорний плащ, а в руці вона тримала темний кристал.

— Хто це? — прошепотіла Глорія.

Зображення зникло. Дівчинка подивилася на Ліру і спитала:

— Ти знаєш його?

Ліра похитала головою.

— Ні.

— Але хтось точно стежить за нами.

У цей момент біля входу до печери почувся звук. Глорія та Ліра замовкли. Хтось наближався. Крок. Ще один. Глорія сховала діамант під плащ.

— Може, це Арден? — спитала дівчинка.

— Або хтось інший, — додала Ліра.

На вході з'явилася тінь. Глорія затамувала подих. Та раптом із-за скелі вискочила маленька кришталева істота. Вона була схожа на лисицю, але мала прозорий хвіст, який світився блакитним світлом.

— Ой! — вигукнула Глорія.

Лисичка подивилася на неї.

— Ви шукаєте шлях до печери? — спитала вона.

Глорія здивовано моргнула.

— Так.

— Тоді вам потрібна допомога, — сказала лисичка.

— Ти знаєш дорогу?

Істота кивнула.

— Знаю. Але попереду є місце, куди краще не заходити без підготовки.

Ліра насторожилася.

— Яке?

Лисичка подивилася в бік гір.

— Долина Дзвону.

Глорія стиснула діамант.

— Що там?

— Там кристали можуть чути ваші думки.

Дівчинка здивовано подивилася на Ліру.

— Кристали, які чують думки?

— Саме так, — відповіла лисичка.

Глорія підвелася.

— Тоді нам потрібно дізнатися, як пройти через неї.

Лисичка усміхнулася.

— Я покажу вам дорогу.

Вони вийшли з печери й попрямували далі. А далеко за горами вже починала мерехтіти загадкова Долина Дзвону. Глорія ще не знала, що саме там їй доведеться зіткнутися не лише з небезпекою, а й із власними страхами.