Розділ 4. Таємничий мандрівник

Глорія міцно тримала кришталевий діамант у руках і не відводила погляду від незнайомця. Він стояв між прозорими деревами, огорнутий темним плащем. Його обличчя було важко розгледіти, адже навколо панувало тьмяне світло.

Ліра зробила крок уперед.

— Хто ти? — спитала вона незнайомця.

Той мовчав.

— Ми поставили тобі запитання, — повторила Глорія.

Нарешті він відповів:

— Мене звати Арден.

— І що тобі потрібно? — запитала Глорія.

Арден перевів погляд на діамант.

— Я хочу попередити вас.

Глорія здивувалася.

— Попередити?

— Так. Ви не повинні нести цей діамант до Кришталевої печери.

Ліра насупилася.

— Чому?

Арден повільно озирнувся.

— Тому що ви не знаєте всієї правди.

Глорія міцніше стиснула камінь.

— Королева розповіла нам його історію.

— Королева розповіла лише те, що хотіла, щоб ви знали, — пояснив Арден.

У лісі запала тиша. Десь далеко почувся дзвін кришталевих гілок.

— То що ж вона приховала? — запитала Глорія.

Арден зробив кілька кроків до них і відповів:

— Кришталевий діамант справді є джерелом магії цього світу. Але його сила має іншу сторону.

— Яку?

— Якщо помістити його в Кришталеву печеру, магія діаманта прокинеться повністю.

Ліра занепокоєно подивилася на Глорію.

— І що тоді станеться?

Арден не встиг відповісти, коли раптом кришталевий кулон на шиї Глорії спалахнув.

— Що це означає? — вигукнула вона.

— Небезпека! — сказала Ліра.

З-за дерев почувся тріск. Одна з кришталевих гілок несподівано впала на дорогу. Глорія відскочила.

— Треба йти звідси! — вигукнула вона.

Арден різко підняв руку.

— Сюди!

Він побіг між деревами.

— Чи можемо ми йому довіряти? — запитала Глорія.

— Не знаю! — відповіла Ліра. — Але зараз краще не залишатися тут!

Вони побігли слідом.

Кришталевий ліс навколо них раптом почав змінюватися. Дерева засяяли яскравим світлом, а під ногами з'явилися тонкі тріщини.

— Швидше! — крикнув Арден.

Глорія бігла, притискаючи діамант до себе.

Нарешті вони вибралися на невелику галявину. Там усе було спокійно.

Глорія важко видихнула.

— Що це було?

Арден подивився на ліс.

— Кришталевий світ слабшає швидше, ніж я думав.

— Через діамант? — запитала Глорія.

— Не зовсім.

Він повернувся до неї.

— Хтось намагається забрати магію цього світу.

— Хто?

Арден похитав головою.

— Я поки що не можу сказати.

— Чому?

— Тому що навіть я не знаю, кому можна довіряти.

Ліра схрестила руки.

— А чому ми повинні довіряти тобі?

Арден усміхнувся.

— Не повинні.

Глорія здивовано подивилася на нього.

— Тоді навіщо ти нам допомагаєш?

Мандрівник на мить замовк.

— Тому що колись я вже намагався врятувати цей світ.

— І що сталося?

Арден подивився вдалину.

— Я зазнав невдачі.

Глорія відчула, що за його словами приховується якась історія.

— Що з тобою сталося?

— Це довга історія. — Арден поправив плащ, і наостанок сказав: — А зараз вам потрібно вирішити, куди вирушати далі.

Глорія дістала карту, яку показав діамант. На ній світилися три різні дороги: перша вела до кришталевого озера, друга — до високих гір, а третя — прямо до Забороненої долини.

— Яку обрати? — запитала вона.

Арден уважно подивився на карту і відповів:

— Якщо ви хочете дістатися печери, вам доведеться пройти через гори.

— Тоді вирушаємо туди.

Ліра кивнула.

— Я згодна.

Арден уже збирався піти в інший бік.

— Ти не йдеш із нами? — запитала Глорія.

— Поки що ні.

— Чому?

Він подивився на дівчинку.

— Бо вам потрібно навчитися довіряти власним рішенням.

Після цих слів Арден розвернувся й зник між кришталевими деревами. Глорія ще кілька секунд дивилася йому вслід.

— Дивний він.

— Дуже, — погодилася Ліра.

Дівчинка подивилася на карту. Попереду чекали високі кришталеві гори.

— Ходімо.

Вони рушили вперед. А далеко в лісі Арден зупинився. Він озирнувся на дорогу, якою пішли Глорія та Ліра.

— Сподіваюся, ви встигнете... — Мандрівник стиснув руку в кулак і тихо додав: — Бо цього разу Кришталевий світ може не витримати.

А попереду на Глорію чекали гори, за якими ховалася перша велика таємниця її подорожі.