Розділ 2. Загадкове королівство

Глорія йшла кришталевою дорогою, обережно тримаючи діамант у руках. Навколо неї простягався дивовижний світ. Кожен її крок лунав легким дзвоном, адже навіть дорога була зроблена з прозорого кришталю.

Дівчинка озирнулася.

— Невже все це справді існує?

Перед нею росли високі кришталеві дерева. Їхні гілки блищали під сонячним світлом, а прозоре листя тихо коливалося від вітру. Поруч текла невелика річка. Її вода була настільки чистою, що здавалася рідким склом. На поверхні плавали маленькі кришталеві квіти.

Глорія присіла біля берега.

— Я ніколи не бачила нічого подібного... — сказала вона.

Раптом з-за дерев почувся тихий звук.

— Хто там?

Дівчинка швидко підвелася.

З кришталевих кущів визирнула маленька істота. Вона була схожа на білого зайчика, але мала прозорі вушка та блискучі очі.

Істота подивилася на Глорію й одразу сховалася.

— Не бійся! — сказала дівчинка. — Я не хочу тобі нашкодити.

Через кілька секунд істота знову визирнула.

— Ти не з цього світу, — промовила вона.

Глорія здивувалася.

— Ти вмієш говорити?

— Звичайно. А ти справді прийшла через Дзеркало?

— Так.

Маленька істота вибігла з кущів.

— Тоді все сходиться!

— Що саме?

— Пророцтво.

Глорія насупилася.

— Яке ще пророцтво?

Істота озирнулася.

— Ходімо. Тут небезпечно довго стояти на відкритому місці.

— А куди?

— До королівства.

Глорія одразу згадала слова дзеркала.

— Кришталевого?

Істота кивнула.

— Саме його ти шукаєш.

Вони рушили далі. Дорога поступово ставала ширшою. За лісом відкривалася величезна долина, у центрі якої височіло місто.

Глорія зупинилася. Перед нею постало Кришталеве королівство. Його вежі сягали самого неба. Палаци, будинки та мости були зроблені з різнокольорового кришталю. Вулицями ходили дивовижні мешканці, а над містом літали маленькі сяючі створіння.

У центрі королівства височів величний замок. Його стіни були прозорими, а на найвищій вежі сяяв величезний кришталевий символ.

— Це неймовірно! — вигукнула Глорія.

— Це ще не все, — відповіла її нова знайома.

— Як тебе звати?

— Мене звати Ліра.

— Приємно познайомитися, Ліро.

— Мені теж, Глоріє.

Вони підійшли до міських воріт. Біля входу стояли двоє кришталевих охоронців. Побачивши Глорію, вони перезирнулися.

— Зупиніться, — промовив один із них.

Глорія завмерла.

— Я... просто хочу потрапити до королівства.

Охоронець подивився на діамант у її руках. Його вираз обличчя миттєво змінився.

— Звідки це в тебе?

— Дзеркало дало його мені.

Охоронці мовчали.

Ліра тихо прошепотіла:

— Здається, ми потрапили саме туди, куди потрібно.

— Що відбувається? — запитала Глорія.

Один із охоронців нарешті відчинив ворота.

— Вам необхідно негайно зустрітися з королевою.

— З королевою?

— Так. Вона давно чекала на появу людини з іншого світу.

Глорія здивовано подивилася на Ліру.

— Вона знала, що я прийду?

— Схоже на те.

Вони увійшли до міста. Глорія не могла відірвати погляду від навколишніх краєвидів. Кришталеві фонтани виблискували на площах. Уздовж вулиць росли прозорі дерева. На дахах будинків мерехтіли маленькі кристали, які освітлювали місто навіть удень.

Але попри всю красу Глорія помітила дещо дивне. Деякі будівлі мали тріщини. На площі стояли мешканці, які тихо про щось розмовляли.

— Ліро, чому вони такі стурбовані?

Дівчинка-істота зітхнула.

— Кришталевий світ поступово втрачає свою силу.

— Чому?

Ліра подивилася на діамант, і сказала:

— Саме це й має з'ясувати королева.

Невдовзі вони дісталися замку. Величезні двері відчинилися перед ними, і Глорія разом із Лірою увійшла всередину.

Усередині замок був ще прекраснішим. Стеля сяяла тисячами кришталевих зірок. Уздовж стін стояли прозорі статуї, а під ногами лежала підлога, крізь яку було видно золотисте світло.

Попереду відкрилася тронна зала. На кришталевому троні сиділа королева. Вона була одягнена у довгу сріблясту сукню, прикрашену блискучими кристалами.

Королева підвелася.

— Нарешті ти прийшла, — звернулася вона до Глорії.

Глорія розгубилася.

— Ви дійсно чекали на мене?

— Так.

— Але чому?

Королева повільно підійшла до дівчинки. Її погляд зупинився на діаманті.

— Тому що тільки той, хто прийде з іншого світу, зможе доставити його до Кришталевої печери.

Глорія міцніше взяла камінь.

— А що знаходиться в печері?

Королева замовкла. За кілька секунд вона відповіла:

— Те, що може врятувати наш світ.

У тронній залі запала тиша.

Глорія зрозуміла, що її подорож буде набагато складнішою, ніж вона спочатку думала. А десь далеко, за кришталевими горами, чекала загадкова печера, до якої ще ніхто не зміг безпечно доставити діамант.

Глорія подивилася на королеву.

— Я готова дізнатися правду.

Королева усміхнулася.

— Тоді, Глоріє, наша справжня пригода тільки починається.