Розділ 14. «Третє випробування: частина 1»

     Тим часом принцеси нарешті дісталися арени. Перед ними височіла величезна споруда, оточена могутнім магічним бар'єром. Арена здавалася безмежною: її кам'яні стіни вкривали стародавні руни, що ледь мерехтіли м'яким світлом, а саме повітря було просякнуте густою магічною енергією, від якої відчувалося легке тремтіння. Архімаг Ламберт, досі тримаючи за руку холодну принцесу, мовчки провів її до самого центру арени. Лише коли вони зупинилися, він чемно відпустив її руку. Ельза спокійно поглянула на нього. Її обличчя, як і завжди, залишалося незворушним. Саме в цю мить їх наздогнали Рубін та фамільяри. Рудоволоса принцеса, важко переводячи подих після стрімкого бігу, зупинилася поруч із сестрою й із захопленням оглянула величезну арену. Рубін нарешті змогла вирівняти дихання й невдоволено поглянула на Ламберта.

- Ну й швидкі ж ви...

Бахамут сердито фиркнув.

- Гей, клятий архімаже! Міг би хоча б трохи сповільнити крок!

Ламберт лише зітхнув і закотив очі. Підійшовши до рудоволосої принцеси, він із ввічливою усмішкою схилив голову.

- Перепрошую, юна леді. Схоже... я зовсім забув, що ви також були з нами.

Рубін недовірливо звела брову.

- Серйозно?

Вона схрестила руки на грудях.

- Чи ти настільки захопився моєю сестрою, що забув не лише про мене, а й про наших фамільярів?

Запала незручна тиша. Ламберт ніяково кашлянув.

- Гм...

Не знайшовши, що відповісти, він швидко змінив тему.

- Раз ми вже прибули, вам слід підготуватися до нашого бою.

Рубін лише закотила очі й підійшла до сестри.

- Сестро, надалі тримайся від нього якомога далі. Не знаю чому, але цей чоловік здається мені дуже підозрілим.

Ельза ледь усміхнулася.

- Не хвилюйся, золотце. Я можу за себе постояти.

Рубін усміхнулася у відповідь. Після короткої паузи вона тихо запитала:

- То який у нас план? Як ми його переможемо? Ти ж у нас найкращий стратег.

На вустах холодної принцеси з'явилася майже непомітна усмішка.

- Дещо я вже вигадала...

Вона на мить замовкла.

- Але здійснити цей задум зможеш лише ти.

Очі Рубін одразу засяяли.

- Справді?

Вона ледь не підстрибнула від радості, а тоді різко повернулася до архімага. На її обличчі розквітла настільки хитра усмішка, що навіть Ламберт здивовано підняв брову. Архімаг не мав жодного уявлення, що означав цей дивний вираз обличчя Рубін. Та він не став розпитувати. Спокійно подивившись на принцес, Ламберт промовив:

- Наш бій відбудеться завтра. Сьогодні ж вам варто добре відпочити й підготуватися.

Він повільно підняв руку. Наступної миті в самому центрі арени спалахнуло яскраве кристальне світло. Повітря затремтіло. Із безлічі сяючих кристалів почали формуватися величезні магічні двері. Принцеси завмерли від подиву. Навіть Бахамут із Фенріром, які за своє життя бачили безліч могутніх чаклунів, не змогли приховати захоплення. Фенрір тихо прошепотів:

- Створити окремий простір... використавши лише один кристал...

Бахамут уважно вдивлявся у двері.

- Схоже... цей архімаг набагато сильніший, ніж здається.

Ельза мовчки спостерігала за кожним рухом Ламберта, намагаючись оцінити справжню межу його сили. Рубін же лише загадково усміхнулася. Схоже, у її голові вже поступово визрівав якийсь задум. Ламберт цього не помітив. Він лише вказав на двері.

- Усередині ви знайдете все необхідне для відпочинку. Завтра розпочнеться ваше останнє випробування.

Принцеси мовчки переглянулися. Закінчивши плетіння заклинання, Ламберт тихо промовив:

- Відкрийся... і покажи інший світ.

Ельза першою підійшла до дверей. Обережно торкнувшись кришталевої ручки, вона повільно відчинила їх. Назустріч їй вихлюпнулося сліпуче світло. Принцеса мимоволі заплющила очі. Коли ж яскраве сяйво трохи згасло, перед нею відкрилася простора кімната, оздоблена безліччю прозорих кристалів. Їхнє м'яке сяйво огортало приміщення дивовижним спокоєм, ніби сама магія дихала в цих стінах. Ельза обернулася до архімага.

- Дякую вам, пане Ламберт. Це справді прекрасна кімната.

Архімаг лише стримано кивнув. Бахамут тихо фиркнув. Фенрір, як завжди незворушний, уважно спостерігав за всім, що відбувалося. Рубін із захопленням оглянула кімнату.

- Оце так... Нарешті від цього мага є хоч якась користь!

Не чекаючи нікого, вона першою переступила поріг. Слідом увійшли Ельза, Бахамут і Фенрір. Кришталеві двері повільно зачинилися, залишивши позаду арену, де вже наступного дня мала вирішитися доля останнього випробування.

Минув день.

Принцеси добре відпочили й відновили сили. Коли вони вийшли з кімнати, то знову опинилися на тій самій арені. Нічого не змінилося. Магічний бар'єр і далі оточував поле бою, а стародавні символи на стінах мерехтіли м'яким світлом, наповнюючи простір величною силою. У самому центрі вже стояв Ламберт. Схрестивши руки на грудях, він мовчки вдивлявся кудись удалину. Почувши кроки, архімаг повільно повернув голову. Його спокійний погляд зустрівся з поглядами Ельзи та Рубін. Настав час останнього випробування. Тишу раптом порушив гучний позіх Бахамута. Дракон байдуже подивився на архімага.

- Ну що? Коли вже почнемо?

Ламберт перевів на нього погляд. У куточках його губ майнула майже непомітна усмішка.

- Просто зараз...

Його голос прозвучав майже пошепки. У наступну мить навколо архімага спалахнула потужна магічна аура. Потоки енергії закружляли навколо нього, здіймаючи сильний вітер. Ламберт плавно відірвався від землі й завис високо над ареною. Тиск його сили миттєво накрив увесь простір. Навіть повітря стало важчим. Архімаг спокійно подивився вниз.