Розділ 12. «Архімаг Ламберт»

     Раптом поверхня картини вкрилася легкими хвилями, ніби вода, якої торкнувся вітер. Наступної миті з полотна неквапливо вийшов чоловік. Він був напрочуд вродливим, немов створеним самими богами. Його волосся мало колір чистого неба, а світла шкіра нагадувала ніжний шовк. На плечах спадала довга магічна мантія, вишита срібними символами, що ледь помітно сяяли. Ледь торкнувшись підлоги, незнайомець спокійно оглянув присутніх. Та коли його погляд зупинився на Ельзі, у ньому на мить промайнула тривога. Наче він побачив когось, кого давно втратив. Проте вже за секунду на його обличчі знову з'явилася стримана, ввічлива усмішка. Принцеси мовчки дивилися на чоловіка. Першою порушила тишу Рубін.

- Ви... архімаг Ламберт?

Незнайомець ледь схилив голову.

- Саме так.

Він граційно вклонився, демонструючи бездоганні манери справжнього аристократа.

- Ласкаво прошу до мого дому, - промовив він м'яким, урівноваженим голосом. - Я - архімаг Діамантової Вежі. Моє ім'я - Ламберт. А своє прізвище я волію залишити таємницею.

Закінчивши привітання, архімаг випростався. Його погляд знову зупинився на холодній принцесі. В очах Ламберта промайнула ледь помітна туга, ніби зустріч із Ельзою пробудила в його серці давні спогади. Проте вираз його обличчя залишався незворушним. Фенрір одразу це помітив.

- Усе гаразд?

Ламберт повільно перевів погляд на Фенріра, який перебував у людській подобі.

- Так... - тихо відповів він.

Та навіть після цих слів його погляд знову мимоволі повернувся до Ельзи. Холодна принцеса, помітивши це, незворушно запитала:

- На моєму обличчі щось не так?

Архімаг ніби отямився від власних думок. Він ледь усміхнувся й спокійно відповів:

- Ні. Просто... я придивлявся до твоєї аури.

Ельза мовчки вислухала його пояснення. Її обличчя залишалося таким самим спокійним і стриманим. У цей момент до розмови долучилася Рубін. Вона раптом згадала про найважливіше.

- Мій кулон...

Почувши це, Ламберт простягнув руку. У його долоні лежав той самий кулон із символом полум'я, який раніше поглинула картина. Архімаг простягнув його принцесі й тихо промовив:

- Бережи його. Попереду він ще стане тобі в пригоді.

Рубін усміхнулася, забрала кулон і знову одягла його на шию.

- Дякую.

Бахамут порушив тишу. Він перевів погляд на архімага й нетерпляче запитав.

- Архімага ми знайшли. Що далі?

Ламберт ледь усміхнувся.

- Далі на вас чекає третє випробування.

Усі уважно подивилися на нього. Архімаг спокійно продовжив:

- Вам доведеться битися зі мною.

На мить запанувала тиша. Навіть Бахамут перестав усміхатися. Рубін здивовано перепитала:

- З вами?

Ламберт спокійно кивнув.

- Перші два випробування перевіряли вашу кмітливість і вміння мислити. Ви успішно їх подолали. Та останнє випробування має показати вашу силу.

Його голос став серйознішим.

- Той, хто прагне здобути таємниці минулого, повинен довести не лише силу розуму, а й силу духу та власну міць.

Ельза спокійно поставила наступне запитання:

- Де відбудеться цей бій?

Архімаг уважно подивився на неї. На мить він знову ніби поринув у спогади. Ледь чутно прошепотів:

- Як же ти схожа...

Та вже за секунду повернув собі звичний спокій.

- Я проведу вас до арени.

Холодна принцеса кілька секунд мовчки дивилася на нього. Архімаг із незмінною ввічливістю простягнув їй руку, запрошуючи йти разом. Холодна принцеса на мить затримала на ньому погляд. Потім спокійно підняла свою руку й поклала її в його долоню.

- Проведіть мене. Буду вам вдячна.

Ламберт легенько схилив голову. Вони рушили першими. Рубін мовчки спостерігала за цією сценою. Потім нахилилася до своїх фамільярів і тихо прошепотіла:

- Мені одній здається, що між ними відбувається щось дивне?

Бахамут лише знизав плечима.

- Не знаю.

Фенрір теж спокійно похитав головою.

- Але архімаг дивиться на господиню так, ніби давно її знає.

Рубін задумливо видихнула.

- Дивно...

Не знайшовши відповіді, вона рушила слідом за Ельзою. Позаду неї крокували Бахамут і Фенрір. Попереду всіх чекав останній етап випробування — поєдинок із архімагом Ламбертом.

Кінець дванадцятого розділу.