Розділ 6. «Світ Вогню»

      Тим часом Рубін разом із Бахамутом вийшла з порталу та опинилася в зовсім іншому світі. Навколо вирувало полум'я. Річки розпеченої лави текли між чорними скелями, а гаряче повітря тремтіло від нестерпного жару. Над землею здіймалися стовпи вогню, немов цей край був народжений із самого серця вулкана.У центрі вогняного світу височів величезний замок. Його темні стіни відбивали червоні відблиски лави, а вершини веж губилися серед клубів гарячого диму.Бахамут весело пирхнув і гордо розправив крила.

- Ласкаво прошу до мого дому, господине. Це - Світ Вогню.

Рубін уважно оглянулася навколо.
- Бачу... Але де моя сестра?

Дракон усміхнувся.
- Не хвилюйся, моя найдорожча господине. Твоя сестра зараз перебуває в іншому світі - протилежному цьому. Поруч із нею мій давній друг Фенрір.

Дракон гордо підняв голову.
- Він захистить її не гірше, ніж я захищатиму тебе.

Рубін трохи заспокоїлася, але все ще дивилася вдалечінь із легким хвилюванням. Бахамут помітив це й продовжив:
- Після того як ти виконаєш своє призначення та завершиш випробування, доля знову зведе вас разом. Тоді ти зустрінеш свою сестру. 

Слова дракона прозвучали впевнено й тепло. Рубін усміхнулася та кивнула.
- Тоді ходімо далі. Не думаю, що моя сестра захоче чекати на мене вічність.

Бахамут голосно розсміявся.
- Ось це вже моя господиня!

Рубін остаточно заспокоїлася після слів Бахамута й перевела погляд удалечінь, її погляд зупинився на величному замку, збудованому з чорного обсидіану. Його стіни здавалися темними, мов нічне небо, але водночас відливали загадковим блиском, ніби в них були заховані частинки далеких зірок. Перед головним входом стояла гігантська статуя дракона, вирізьблена з рубіна. Вона виглядала настільки живою, що складалося враження, ніби ось-ось поворухнеться. Бахамут задоволено глянув на рубінову статую біля входу й гордо випнув груди.

- Подивися на неї, - сказав він із усмішкою. - Правда ж, схожий на мене?

Рубін усміхнулася кутиком губ і ствердно кивнула.
- Є щось спільне, - відповіла вона.

Дракон явно залишився задоволений такою відповіддю.
- Звісно, є! - гордо промовив він. - Але, на відміну від мене, у цього красеня немає душі.

Він подивився на величезну статую.
- Проте ти можеш запалити в ньому іскру. Тоді він пропустить тебе до внутрішнього двору замку.

Він на мить замовк.
- Та пам'ятай: щойно ти увійдеш усередину, я більше не зможу супроводжувати тебе. Далі ти повинна сама пройти шлях, який приготувала для тебе доля.

Рубін упевнено кивнула.
- Добре. Тоді чекай на мене.

Після цих слів вона весело помахала драконові рукою. Бахамут на мить завмер, а потім голосно рикнув у відповідь, ніби обіцяв, що охоронятиме це місце до самого її повернення. Рубін усміхнулася й повернулася до рубінової статуї і підійшла до неї. Спочатку вона вагалася, але все ж простягнула руку й торкнулася її величезної лапи. У ту ж мить у її серці спалахнула дивна іскра - тепла, яскрава й сповнена життя. Рубінове світло розлилося по всій статуї, немов пробуджуючи її від багатовікового сну. Земля ледь здригнулася. Величезний дракон повільно підняв голову. Його рубінові очі спалахнули живим вогнем, а кам'яні крила злегка ворухнулися. Потім пролунав його голос - хрипкий, гучний і водночас схожий на далеке відлуння:

- Дякую тобі, благородна леді... Та, що сяє яскраво навіть серед найгустішої темряви.

Величезний дракон схилив голову.
- В обмін на подаровану іскру я відкрию для тебе шлях.

Щойно він закінчив говорити, величезні обсидіанові ворота здригнулися. З важким гуркотом вони повільно розчинилися, відкриваючи прохід усередину. Рубін задоволено усміхнулася.
- Дякую, пане драконе.

Вона впевнено переступила поріг і попрямувала до двору замку. Та щойно принцеса опинилася всередині, ворота позаду неї почали зачинятися. Гуркіт луною прокотився Вогняним Світом. За кілька секунд брама остаточно замкнулася, залишивши Рубін сам на сам із випробуваннями, що чекали на неї в серці обсидіанового замку.

Кінець шостого розділу