Розділ 5. «Холодний світ»

      Пройшовши крізь портал, принцеси разом зі своїми фамільярами опинилися в дивному місці. Перед ними височів овальний портал, оздоблений кришталевими квітами, що мерехтіли холодним та гарячим сяйвом. Його магія повільно згасала позаду, ніби зачиняючи шлях назад. Фенрір спокійно озирнувся навколо й промовив:
- Господине, ми прибули.

Бахамут гордо розправив крила та гучно додав:
- Ну що ж, час зробити ще один крок назустріч пригодам! Не бійтеся, пройти крізь портал зовсім не страшно. Кажу це з власного досвіду.

Рубін тихо засміялася, почувши його самовпевнений тон, а Ельза лише злегка похитала головою. Довірившись своїм фамільярам, сестри рушили вперед і переступили межу між світами. Коли вони вийшли з порталу, перед їхніми очима відкрилася велична картина. Серед безкраїх снігів височів величезний крижаний замок. Його вежі торкалися похмурого неба, а стіни сяяли холодним блакитним світлом. Навколо вирувала хуртовина, здіймаючи в повітря тисячі сніжинок. Здавалося, що в цьому світі не існувало нічого, окрім льоду та вічної зими. Жодної живої душі не було видно. Лише численні крижані статуї мовчки стояли серед заметів, ніби охоронці давно забутого королівства. Фенрір уважно подивився на замок і промовив:
- Один із кришталів, необхідних для випробування Кришталевої Фатумності, знаходиться всередині цього замку. Але потрапити туди зможе лише той, чиє серце прийме холод.

Ельза не відводила погляду від крижаної фортеці. У її грудях раптом прокинулося дивне відчуття.
- Я відчуваю... ніби щось кличе мене звідти.

Почувши це, фенрір задоволено кивнув.
- Я не помилився у своєму виборі. Твоє серце справді пов'язане з холодом. Саме тому доля звела нас разом.

Велетенський вовк поклав лапу на плече своєї господині.
- Я проведу вас до самого замку.

Та раптом Ельза озирнулася навколо. Рубін поруч не було. Здивована принцеса негайно звернулася до фенріра:
- Де моя сестра?

Вовк залишався незворушним.
- Вона вирушила до іншого світу, де знаходиться інша частина реліквії. Не хвилюйся. Разом із нею Бахамут, а він не дозволить, щоб із твоєю сестрою щось сталося.

Почувши ці слова, Ельза полегшено видихнула. Вона довіряла своїй сестрі так само сильно, як і своєму фамільяру. Фенрір опустився на землю, дозволяючи принцесі сісти йому на спину. Холодна принцеса обережно осідлала білосніжного вовка, після чого вони рушили крізь заметіль до величного крижаного замку. Незабаром вони дісталися головних воріт. Величезні крижані брами були щільно зачинені. Здавалося, вони жили власним життям і не бажали впускати нікого до своїх володінь. Фенрір зупинився.
- Підійди до воріт. Вони самі вирішать, чи впускати тебе.

Ельза здивовано подивилася на свого супутника.
- А ти?

Велетенський вовк сумно опустив голову.
- На жаль, я не можу увійти. Для мене шлях зачинений.

На мить між ними запанувала тиша. Потім Ельза ледь усміхнулася.
- Дякую тобі, Фенріре. І не хвилюйся. Я обов'язково повернуся.

Вовк мовчки кивнув. Принцеса зробила кілька кроків уперед і торкнулася холодної поверхні воріт. У ту ж мить крижана брама здригнулася. Пролунав глухий гуркіт. Ворота повільно відчинилися, впускаючи Ельзу до замку. Щойно принцеса переступила поріг, вони одразу зачинилися за її спиною.Тепер вона залишилася сама серед таємниць Холодного світу...

Кінець п'ятого розділу