Розділ 4. «Фамільяри»

     Ельза та Рубін довго йшли вогняною дорогою, яку для них залишив Фенікс. Полум'я не обпалювало їхніх ніг, а лише освітлювало шлях крізь безмежні простори невідомого світу. Нарешті дорога привела принцес до кінцевої точки. Перед ними височіла величезна печера, прикрашена крижаними та вогняними кристалами. Одні сяяли холодним блакитним світлом, інші палали червоно-золотими барвами, немов застигле полум'я. Коли сестри наблизилися до входу, вогняна дорога позаду них повільно розсипалася іскрами й зникла, наче вітер стер сліди на піску далекої пустелі. Принцеси вже звикли до див світу богів, тому лише мовчки рушили вперед. Біля входу до печери стояли двоє хранителів. Перший нагадував величезного снігового фенріра. Його шерсть була білою, мов свіжий сніг, а крижані очі випромінювали мудрість і спокій. Другий був могутнім вогнедишним драконом, вкритим червоно-золотою лускою, що мерехтіла, немов розпечений метал. Це були не чудовиська й не бездумні монстри. Вони належали до давніх міфічних істот, які століттями охороняли священну реліквію від тих, чиї серця були сповнені зла та жадібності. Погляд Ельзи відразу зупинився на фенрірі. У її серці прокинулося дивне відчуття, ніби невидима сила тягнула її до білосніжного вовка. Фенрір також це відчув. Він повільно підійшов до принцеси й уважно вдихнув її запах. Його крижані очі дивилися на Ельзу без найменшої ворожості. Принцеса не злякалася. Вона обережно простягнула руку й торкнулася м'якої шерсті звіра. Велетенський вовк заплющив очі й тихо притулився до її долоні. У ту мить між ними виник зв'язок, який неможливо було розірвати. Не зв'язок господаря і слуги, а союз двох душ, поєднаних самою долею. Так почалася історія Ельзи та крижаного Фенріра — хранителя льоду, який відтепер став її вірним фамільяром і супутником на шляху, визначеному долею.

 Тим часом Рубін сміливо попрямувала до дракона.
- Гей, дракоше, яка в тебе гарна луска! Можна доторкнутися?

Дракон здивовано пирхнув клубом гарячого диму. Схоже, ще ніхто не звертався до нього настільки безцеремонно. Після короткої паузи він усе ж кивнув. Зраділа Рубін одразу провела долонею по його броні.
- Вау! Вона така міцна й блискуча! - захоплено вигукнула принцеса. - Думаю, ніхто у світі не зможе пробити такий захист

Дракон гордо випростався. Його груди наповнилися гордістю від почутих слів.
- Дівчинко, ти досить зухвала, - прогримів він, але в його голосі не було злості. - І знаєш що? Мені це подобається.

Його золоті очі весело зблиснули.
 - Віднині я визнаю тебе своєю господинею...

Очі Рубін одразу засяяли від радості.
-Справді? Тоді я із задоволенням приймаю тебе як свого друга!

У ту ж мить між принцесою та драконом виник міцний зв'язок. Так хранитель вогню став фамільяром Рубін, а його полум'я відтепер мало освітлювати її шлях. Отже, обидві сестри здобули власних фамільярів: Ельза - крижаного Фенріра, а Рубін - величного вогняного дракона. Отримавши нових супутників, сестри рушили до реліквії, що виднілася в самому центрі печери. Проте щойно вони наблизилися, сяйво раптом розтануло в повітрі. Від реліквії не залишилося й сліду. Рубін розгублено озирнулася навколо.

- Так, я щось не зрозуміла... Це була ілюзія? - здивовано запитала вона.

Почувши це, дракон голосно розсміявся.
 - Не знала? - весело прогримів він.- Та кому потрібні якісь блискучі цяцьки, коли поруч є такий чудовий я?

Фенрір важко зітхнув.
- Ти невиправний нарцис, Бахамуте, - холодно мовив він. Потім вовк повернувся до принцес і шанобливо схилив голову,- Перепрошую за нього. Він не хотів вас образити. Але в одному Бахамут має рацію: реліквія, яку ви шукали, справді була лише ілюзією.

Ельза уважно слухала.
- Тоді де справжня реліквія?

Фенрір уважно подивився на сестер.
- Справжню реліквію ще потрібно заслужити. Ми покажемо вам шлях до реліквії, які допоможуть в ході доленосного випробування Кришталевого фатумності. Це древній артефакт, прихований у іншому світі, до якого не можуть дістатися навіть боги.
 
На мить у печері запанувала тиша.
- Саме там знаходиться релівкія, - продовжив Фенрір. 

Після цих слів Бахамут розправив свої величезні крила.
- А відтепер ми ваші фамільяри, - додав дракон уже серйозніше. - Ми будемо супроводжувати вас у вашій подорожі.

Після цих слів хранителі повели принцес углиб печери. Незабаром перед ними відкрився величезний портал, у якому вирували потоки світла й магії. За ним починався шлях до інших світів, сповнених таємниць, небезпек і випробувань. Не вагаючись, Ельза, Рубін, Фенрір і Бахамут рушили вперед, назустріч новій пригоді та справжній долі.

Кінець четвертого розділу