Розділ 3. «Відповідь і запитання»

    Пройшовши золотою дорогою, дівчата нарешті дісталися до урвища, про яке говорила Селена. Перед ними відкрився величний краєвид: бездонна прірва губилася серед золотавих хмар, а вітер тихо шепотів давні таємниці світу богів. Та найбільше їх здивувало інше. Біля самого краю урвища стояла літня жінка. Її постать здавалася чужою цьому місцю. На ній не було ані божественних шат, ані сяйва, властивого мешканцям небесного краю. Вона була вдягнена просто й скромно, немов звичайна смертна, яка дивом опинилася серед світу богів. Сива жінка спокійно дивилася вдалечінь, ніби вже давно чекала на появу принцес. Рубін уважно оглянула незнайомку й чемно звернулася до неї:
- Бабусю, чи не могли б ви сказати, де ми знаходимося?

Старенька доброзичливо усміхнулася.

- Любі мої внученьки, це місце не має назви й ніколи її не матиме. Але я можу сказати вам, де ваша доля. Та спершу ви повинні дати відповіді на три мої запитання.

Ельза насторожено примружила очі.

- Гадаю, ви не така проста бабуся, якою хочете здаватися. Хто ви?

Старенька на мить замислилася, а потім тихо відповіла:
- У мене немає імені. І навіть свого віку я не знаю.

Її слова прозвучали настільки спокійно, ніби вона говорила про щось цілком буденне. Рубін переглянулася із сестрою, після чого зробила крок уперед і привітно усміхнулася.

- Тоді, будь ласка, ставте свої запитання.

Старенька ледь помітно всміхнулася й поставила своє перше запитання:
- Скажіть мені, хто у світі добріший і сильніший за вас обох?

Рубін здивовано кліпнула очима. Вона очікувала почути значно складніше запитання, проте відповідь для неї була очевидною.

- Для мене це наша мати, - впевнено сказала принцеса. - Вона добра й сильна. Її любов безмежна, а її серце завжди готове підтримати своїх дітей

Ельза схвально кивнула.

- Моя сестра має рацію, - промовила вона. - Наша мати була лагідною та теплою, немов ковдра, що огортає дитину в холодну ніч. Але водночас вона була незламною. Коли небезпека загрожувала її родині, вона без вагань ставала на захист тих, кого любила.

Холодна принцеса на мить замовкла, а потім тихіше додала:
- Справжня сила полягає не лише в магії чи мечі. Найбільша сила — це готовність віддати все заради своєї дитини.

Почувши їхню відповідь, старенька загадково усміхнулася, ніби саме таких слів і чекала.

- Гарна відповідь.

Після короткої паузи вона поставила друге запитання:
-Що для вас означають слова «щастя» та «любов»?

Ельза замислилася лише на мить, а потім спокійно відповіла:
- Любов необхідна кожній людині. Без любові немає справжнього щастя. Вона надає сенс життю, зігріває душу та допомагає долати навіть найважчі випробування.

Старенька уважно вислухала її слова й перевела погляд на Рубін. На обличчі яскравої принцеси засяяла щира усмішка.

- А я вважаю, що щастя є в кожної людини й у кожної живої істоти, - відповіла вона. - Просто іноді його важко помітити. Для мене щастя схоже на вірну подругу, яка завжди була поруч. Воно підтримувало мене у важкі хвилини, дарувало надію в часи смутку та допомагало знаходити світло навіть у найтемніші дні.

Слова Рубін розчинилися в тиші. Старенька мовчки дивилася на сестер, а в її очах відбивалася мудрість багатьох століть, ніби вона зважувала не лише їхні відповіді, а й самі їхні душі,потім задоволено кивнула головою.

- І останнє запитання.

Її голос раптом став серйознішим.

- Якщо одного дня ви отримаєте величезну силу, здатну знищити цілий Всесвіт, що ви зробите?

Ельза й Рубін здивовано переглянулися. На мить запала тиша, після чого вони відповіли майже одночасно:
- Нам не потрібна така сила.

Ельза замовкла, а Рубін продовжила:

- Ми й без неї щасливі. Доля вже подарувала нам можливість побачити справжній світ і зрозуміти, наскільки він прекрасний за межами нашого життя.

Потім знову заговорила Ельза:
- Але якщо така сила все ж опинилася б у наших руках, ми не дозволили б їй керувати нами. Ми навчилися б контролювати її та використали б лише для того, щоб захищати свій Всесвіт власними силами.

Старенька тепло усміхнулася. Раптом її постать огорнуло яскраве полум'я, але в тому вогні не було ані руйнування, ані болю. Навпаки - він випромінював світло, тепло та велич. За мить перед принцесами вже стояла не літня жінка, а прекрасний Фенікс із вогненно-золотим пір'ям. Його крила сяяли так яскраво, ніби в них горіло саме сонце. Фенікс поглянув на сестер мудрими очима.

- Ви відповіли чесно й від чистого серця, - промовив священний птах. - Доля, яку ви шукаєте, чекає попереду.

Фенікс розправив могутні крила, і перед сестрами спалахнула вогняна дорога, що вела в невідомість. 
- Ця дорога веде до вашої долі,- після цих слів він злетів у небо. Його полум'яний силует поступово розчинився серед золотавого сяйва, залишивши після себе лише мерехтливі іскри. Ельза та Рубін переглянулися. Не промовивши ані слова, вони ступили на вогняну дорогу й продовжили шлях назустріч своїй долі, яка поволі відкривала перед ними свої таємниці.

Кінець третього розділу