Розділ 2. «Богиня Долі»

      Богиня разом із принцесами ступила до чарівного світу богів. Перед очима сестер простягалася дивовижна земля, схожа на справжній рай. Усюди сяяли кристали, діаманти та рубіни, що переливалися тисячами барв під променями світла. Замість звичайних дерев тут височіли величні смарагди, чиї грані виблискували, мов коштовні палаци. Богиня усміхнулася й лагідно промовила:
- Я - богиня Долі та Переродження. У багатьох світах мене величають Матір'ю часу. Моє ім'я - Селена, і народилася я зі світла Місяця й відтоді оберігаю нитки доль усіх живих істот

Ельза та Рубін не виявили особливого подиву. Зберігаючи спокій, вони уважно оглядали дивовижний божественний світ навколо себе. Лише через деякий час одна з них звернулася до богині:
- Доля?
Інша принцеса задумливо додала:
- Бог Сонця казав нам щось про Кришталевую Фатумності. Невже це якось пов’язано з нашим перебуванням тут?

У їхніх голосах звучала не стільки тривога, скільки щире бажання дізнатися правду про причину свого загадкового покликання до світу богів. Селена загадково всміхнулася, і в її очах промайнув загадковий блиск.
- Те, що сказав мій батько, є правдою, - мовила вона спокійним голосом. - Ваші долі вже давно вели вас до нас. Сама Доля прагнула показати вам місце, де ваша душа повязана с минулим...

Холодна принцеса трохи насупилася й запитала:
- Минуле?.. Що ви маєте на увазі?

Рубін здивовано поглянула на богиню й продовжила:
- Ви хочете сказати, що у минулому житті ми були богами?

У повітрі запанувала напружена тиша. Принцеси чекали відповіді, відчуваючи, що слова Селени приховують значно глибший сенс, ніж може здатися на перший погляд. На обличчі богині промайнув смуток.

-На жаль, я не можу відповісти на це запитання, - тихо промовила Селена. - Хоч я і є богинею Долі та Переродження , мені невідомо, ким були ваші душі в минулому. Я знаю лише те, що шлях, визначений для вас, пов'язаний із набуттям Кришталевої Фатумності.

Вона на мить замовкла, ніби прислухаючись до шепоту незримих ниток долі.
- Моєю роллю було лише провести вас до нашого краю богів. А відповіді, які ви шукаєте, чекають попереду. Вирушайте до урвища - там ви знайдете те, заради чого були покликані сюди.

- До якого урвища?.. - хотіла запитати Рубін. Та не встигла вона договорити, як постать Селени почала розчинятися в золотому сяйві. За мить богиня безслідно зникла, так і не пояснивши, де саме знаходиться те загадкове урвище. Принцеси залишилися самі серед безмежного світу богів, сповненого таємниць і запитань, на які їм лише належало знайти відповіді. Принцеси почали озиратися навколо в пошуках загадкового урвища. Раптом вони помітили дещо дивне: промені сонця, що сяяли над божественним світом, утворили золотаву дорогу, яка простягалася вдалину, ніби вказуючи шлях. Ельза насторожено звузила очі.
- Це може бути пастка, - холодно промовила вона. - Ми не знаємо, кому належить це світло і куди воно нас приведе.

Та Рубін уважно вдивилася в сяйво. У її серці не було страху - лише дивне відчуття, яке неможливо було пояснити словами.
- Сестро, - тихо сказала вона, - у мене таке відчуття, ніби сонце хоче нам щось показати. Думаю, воно веде нас до того самого урвища, про яке говорила Селена.

Ельза замислилася. Вона добре знала свою сестру і розуміла, що та ніколи не стала б брехати чи бездумно ризикувати. Тому, відкинувши сумніви, принцеса мовчки кивнула. Разом вони ступили на золоту дорогу й вирушили назустріч невідомому, туди, де на них чекала відповідь, прихована самою Долею...

Кінець другого розділу