Розділ 21 Лють Судді

Озирнувшись на всі боки, дівчина задумалася про те, як вчинити. Майбутнє лякало своєю невизначеністю, існувала загроза життю друзів, придбаних у цьому світі. Але як врятуватися самостійно і позбавити кайданів решти всіх членів команди? Христина перебирала варіанти та аналізувала показаний їй братом план підземелля, вимальовуючи перед очима тривимірну схему. Права рука, що лежить на грудях молодого дракона, м'яко світилася, вливаючи енергію життя в поранене тіло.

Через деякий час дівочу долоню стиснули сильні чоловічі пальці.

- Годі, Христе. Я скоро і сам світитися почну, як кулька-світлячок. – хмикнув Реінторр. - Ти про що так замислилась? Хоча не кажи, перед тобою всі підказки: ілюзія плану підземелля та всі дані, що ми з тобою зуміли зібрати.

- Як гадаєш, ми зможемо вирватися? – тихо прошепотіла дівчина. - Мені страшно. Я не хочу залишатися тут. - На очі навернулися сльози і дівчина заплакала більше не стримуючись. Плечі здригалися в риданнях, пробуджуючи в Реінторрі невідомі йому почуття. Він підвівся і обійняв Христину, притиснув її до своїх грудей і мовчки погладжував вогняне волосся. Так, стиснувшись в одну тремтячу і схлипуючу грудку, вони забилися в кут. Поступово ридання стихли, дівчина поклала голову хлопцеві на плече та затихла. Реінторр теж дозволив собі стулити повіки.

Прокинулися різко і неприємно: все тіло прошило тремтіння і біль електричного удару. Прийшли охоронці, які розбудили їх безцеремонним способом, ударивши зарядом зі списа. Почувся грубий сміх, посипалися жарти:

- Дивись, ще не прокинулись, а вже танцюють!

- Виспалися, голубки. Час вставати!

- Та їм і так добре, дайте тільки можливість, і тут буде спекотно!

- А ти вже й позаздрив, ха-ха-ха!

- Може, перед виходом розважимося? Про це ніхто вказівок не давав.

- Не зараз. Треба поспішати. Виводьте! - владний голос припинив мерзенну розмову і змусив стражників ворушитися.

Грубі руки схопили виснажену тривалим використанням магії та розпачем дівчину і викинули у коридор. За нею пішов і Реінторр, так само недбало виштовхнутий веселими стражниками.

- Жвавіше перебирайте ластами! – гаркнув один із них на вухо юнакові, якого пересмикнуло від несподіванки.

Ув'язнених повели вздовж коридору, стіни якого звивалися в товщі скель. Стрічки водоростей, що ростуть на підлозі і стеляться у воді, що піднімається, хапали за кісточки і затримували ноги сухопутних. Так вони дійшли до перехрестя та зупинилися. Бранці переглянулися здивовано. Чого вони чекають?

Дівчина стояла і розглядала ватажка їхнього загону. Це був високий і статний русал, весь образ якого просто волав про великий досвід битв і заслужену повагу від соратників. Про поважний вік воїна говорила сивина його волосся, заплетеного в складну косу, закинуту на праве плече. Придивившись, Христина побачила, що в косу вплетені металеві обтяжувачі у вигляді грузиків, що нагадують боло, та гострі леза. Навіть у воді удар такої коси може завдати непоправної шкоди противнику.

Погляд крижаних очей міг би перетворити на крижану статую будь-кого, якби він мав магію. Обличчя старшого стражника спотворював старий шрам, що тягнувся навскіс від правої брови до лівого куточка губ. «Дивно, – подумала дівчина. - Як так вийшло, що удар розітнув обличчя, але не пошкодив очей? Якби його відновлювали маги, то, швидше за все, шрами вони видалили б». Погляд ковзнув на носа русала. Схоже, його багато разів ламали. Причому це робили не тільки кулаком. Порізаний сіточкою невеликих шрамів і втратив початкову форму, ніс викликав справжній шок у тих, хто вперше дивиться на воїна.

Помітно було, і не лише за поведінкою інших воїнів, що цей русал – не простий рядовий. На відміну від інших, він прикривав плечі синьо-золотим плащем, сколеним перлинною брошкою. На поясі, крім невеликого кинджала, схожого на аналогічні ріжучі пристрої стражників, висіли піхви з мечем, прикрашені непомітною, але багатою вишивкою.

Невдовзі з двох інших тунелів почувся шум. Звідти йшли два інші загони. В одному, окрім групи стражників, йшли орки. Вони були втомлені та змучені, на тілах залишилися сліди побоїв. Видно, не дуже до них добре ставилися їхні тюремники. Руки матросів сковували кайдани.

В іншій групі йшли маги та кішка. Усі вони, не виключаючи нещасної тварини, мали на шиях антимагічні нашийники, що витягали сили. Лише Реінторр та Христина зараз могли застосовувати спільну магію, оскільки свої нашийники вони зламали, а нові їм чомусь не видали.

Зігнавши бранців в одну групу, русали повели їх довгим коридором, спускаючись кудись на нижні рівні. Крістіна раптом злякалася, що заклинання, накладені на всіх під час подорожі, вже спали, що може спричинити загибель друзів та супутників. Озирнувшись, вона помітила, що всі нормально дихають під водою, а на їх нашийниках поблискують блакитним перламутром невеликі коралові гілочки. Придивившись до них, дівчина зрозуміла, що це амулети, що дозволяють дихати під товщею води.

Шлях закінчився перед великою аркою, прохід у яку перекривали довгі зелені водорості. Вся група стояла у повній тиші. Навіть стражники перестали розмовляти. По стрічках водоростей час від часу пробігала бриж, сколихуючи важке листя. Лайон, відчуваючи себе повністю спустошеним через наявність нашийника, що перекриває всі потоки магічних сил, похмуро стояв, розглядаючи цю ширму. Його очі переходили від одного пагона до іншого, і щось йому не подобалося. Придивившись уважніше, хлопець став аналізувати кожну рослину, намагаючись знайти елементи, що насторожували.

З першого погляду здавалося, що усі стрічки абсолютно однакові. При більш ретельному огляді молодик помітив деякі відмінності. Частина водоростей мала світліший відтінок, який відрізняється від основного приблизно на півтону. По всій довжині цих світлих стрічок проходив ряд чорних крапок, розсікаючи смужку на рівні частини. Краї таких аномальних паростків були не гладкими: їх покривали тонкі ворсинки, створюючи бахрому. Ці майже непомітні волоски ворушилися, пропускаючи між собою воду і немов виловлюючи все, що потрапляло в їхні мережі, намагалося проникнути через прохід. Юний чарівник задумався про те, що це може означати. Він ніколи не бачив подібної флори і не читав про неї у книгах, зібраних у бібліотеці академії. А отже, над поверхнею морів про такі підводні рослини ніхто нічого не знав. Які ще особливості приховує ця морська рослина? Чим вони можуть загрожувати йому особисто та його друзям? Адже недарма розташування куща знаходиться просто в проході.