Розділ 13 Сумна знахідка

Магів цікавило все, що вони бачили на дні: тварини, рослини, плоди та корали. Супроводжуючі гостей чуда-юда не робили таємниці зі своїх знань. Вони із задоволенням просвіщали необізнаних у морській медицині магів, показували маленькі хитрощі, які можна використовувати у морській справі, матросам та капітану, розповідали про особливості приготування тих чи інших морських продуктів дівчатам та коку. Усім знайшлося діло.

Лайон вечорами пропадав у сусіда, вивчаючи його систему рахунку, відзначивши її зручність. Паралельно, він придбав кілька сувоїв із водоростей та зафіксував на одному з них технологію виготовлення підводного папірусу. Кішка часто супроводжувала його під час цих візитів, а діти були раді їй завжди. Брітта лише усміхалася, спостерігаючи за тим, як ожив її чоловік, якому вже довгі роки було нудно жити, не маючи учнів. Тепер же він намагався передати якнайбільше знань за мінімальну кількість часу. Завдяки урокам, які отримували практично всі члени команди, було ухвалено рішення затриматись ще на деякий час. Фолтесту було цікаво отримувати нові знання: дуже довго він лише супроводжував майбутніх студентів і випускників. Молоді маги сприймали це навчання як свято, адже уроки проходили не за партою, а прямо в середовищі істот, що вивчаються, або мінералів. Крім того, цікаво було дізнатися і про особливості рельєфу морського дна.

Вдома кішка також не вгамовувалась. Так, вона не бігала, але все одно не залишала в спокої своїх подружок. Тож, одного разу навіть розвередувалась, натякаючи на те, що в неї губка не така м’якенька, як у Ласії. Тож, Христина взялася вгамовувати її, розповідаючи про цей цікавий матеріал.

• Ну чому ж ти вередуєш? Це ж тобі не подушка з лебединого пуху!
• Ага! – відповіла їй нахабниця. – як вам – то м’якенькі знайшлись!
• А ти знаєш, що таке оця губка? – примруживши очі, дівчина з хитринкою стала підсмикувати пухнасту вередунку.
• Ні, мені ніхто не розповідав, де таких роблять. – відповіла кішка, зручніше вмощуючись на ліжку. Дівчина розсміялась.
• Губку ніде не роблять. Насправді, губка – це живе створіння, яке має таку м’яку та пористу структуру. Поглянь на неї уважно. Я маю на увазі ту, що знаходиться у воді. Звісно, та, що ми використовуємо замість подушок, давно вже суха й відмерла, а ось тут… - її мову перебила кішка.
• То оце – труп? Тобто, ми спимо на трупах? –на цих словах дівчина посміхнулась.
• Розумієш, в нашому житті постійно використовують відмерлі рослини і тварин. Їжа, одяг, та практично всі речі мають таке походження. Але ж ти не противишся цьому, правда? – кішка ненадовго замислилась, а тоді ствердно хитнула головою, мовляв інформація прийнята до уваги, можна продовжувати. – так от. У губки, на відміну ввід інших живих істот, немає ніяких органів. Але це – тварина. Бачиш, яке пористе у неї тіло? Через ці отвори губка втягує в себе воду з завислими у ній залишками відмерлих рослин, риб та інших створінь. Виштовхує воду через ось цей центральний отвір. – показувала дівчина кішці на живій губці, що росла на стіні. - Так вони й харчуються. А от рухатись у губок не виходить. Тож тут вони не лише для того, щоб нам було м’якенько спати, а й для очищення води в приміщенні.
• А що, зручно, – замуркотіла кішка. – Це ж притягнеш додому одну таку красуню – то й тобі, й твоїм внукам буде на чому спати. Та ще й прибирати не потрібно.
• Ну, це не зовсім так. – Відповіла на це землянка. – Не знаю як тут, але на Землі такі істоти в залежності від виду живуть від 20 до 2000 років. Найстарішій зі знайдених губок було майже дві з половиною тисячі років. А найбільший розмір такої істоти становив близько трьох метрів. При цьому за добу одна губка може перекачати об’єм води, що сягає близько 200 000 її власних розмірів.
• Ого! Яка корисна штука! А вони всі отакі біленькі і м’якенькі? – закрутилась кішка на місці, перевіряючи свою губку.
• Ні, не всі. – Відповіла Христя. – Навіть в моєму безмагічному світі зафіксовано близько восьми тисяч видів губки, що проживають не лише в морях та океанах, а й в пісних водоймах.
• Ух ти, - загомоніла кішка. – Це ж треба таке! А ще, наскільки я знаю, люди придумують використання для всього, що їм потрапляє в руки. То губку теж? З неї що, ліжечка роблять?
• Ні. – Весело розсміялась дівчина. – робити ліжко з губки – то марнотратство. Для цього раніше використовували пір’я та пух птахів, а потім- штучну губку, яку називають поролон. Натуральну ж морську губку використовують в косметології і медицині, оскільки дівчатам і жінкам необхідно обережно очищати шкіру від косметичних засобів, а губка, в залежності від виду, може мати в собі корисні речовини для заспокоєння та глибокого очищення шкіри. Завдяки цим особливостям їх полюбляють їсти дельфіни, що таким чином очищують шлунок при необхідності видалення шкідливих для них речовин. Також з неї роблять зручні мочалки, які можуть довше утримувати в собі мильну піну і краще очищувати шкіру від бруду. Такі мочалочки рекомендують використовувати для догляду за дітьми. А ще раніше губку використовували для спинення кровотечі при пораненні, а вчені навіть виготовили якісь ліки від раку, такої страшної хвороби, яка щороку вбиває багато людей.
• Окрім того, - продовжувала Христина, - серед губок є й хижаки. Вони втягують в себе не тільки воду, а ще й тоненькими ниточками з гачками на кінцях можуть впіймати невеликих рачків чи необережних рибок.
• Ух ти… Чому ти пішла вчитись в мистецький інститут? Ти ж так багато знаєш про тварин? – задалася питанням рожева пустунка.
• Та я все це дізналась з різноманітних програм по телебаченню, любила дивитись про подорожі, а там розповідалось про все, що потрапляло на очі. – засміялась Христя. – все це відкладалось глибоко в пам’яті, а тоді й забувалось. А коли я стала драконом, пам’ять почала відкривати найдальші глибини. А грати і співати я завжди любила.
• От тільки ти давно вже нам не співала. Заспівай нам, га? – дівчина роззирнулась і побачила, що навколо неї вже зібралась компанія з дівчат і хлопців, а на порозі стоїть Фолтест і тихенько посміхається.
• Добре. Але лише одну пісню. Гітара хоч і захищена від вологи, але ризикувати інструментом у мене бажання немає. – Усміхнулась вона і замислилась над тим, чим же можна порадувати друзів. А тоді під водами глибокого океану попливли слова вісні, яку свого часу співав Кузьма Скрябін: