Розділ 7 Зустріч із титанами

Коли друзі відійшли на пристойну відстань, вони обернулися і подивилися на громади кораблів, що виднілися крізь товщу вод. Здавалося, судна почали рухатися і почали розгойдуватися, але друзі списали це на ілюзію, яку може створювати водна течія. Вони спокійно розвернулися і попливли, орієнтуючись на компас, який тримав капітан.

Гуркіт розвалених кораблів наздогнав їх, коли ті вже давно зникли з поля зору.

- У воді звук розноситься далі. – пояснила це явище кішці Христина. – Ми порушили цілісність конструкції, яка століттями стояла недоторканою, ось вони й зруйнувалися. Не треба нервувати. - Але кішка не знаходила собі місця. Її кошик плив за пухнастою бестією, повторюючи нервові рухи кішки і створюючи додаткову метушню. Ласти на лапках розгрібали воду з свавіллям, яке важко було чекати від сухопутної істоти, шерсть рожевою хмаринкою струменіла в струменях води, величезні очі нервово перебігали з одного обличчя на інше.

- Ні, ти не розумієш! Якщо щось трапиться, то мені нікуди навіть сховатися. - Пробурчала вона у відповідь і пішла на наступне коло навколо подруги.

Як не дивно, але кішка нервувала не дарма. Через деякий час, коли втомлені подорожні влаштували привал і почали готуватися до ночівлі, тремтіння землі відчув гном.

-Хлопці, мені здається, у нас гості. - Сказав він товаришам. - І гості непрохані. Земля тремтить так, наче хтось великий іде до нас.

Магістр не відмахувався від його слів і дав розпорядження приготуватися до можливого бою. Реінторр і Лайон відразу створили захисний пересувний контур, зв'язавши магічними нитками кілька каменів і утворивши коло. На основі цієї рами маги стихій сплели мережу, яка збалансувала цю конструкцію і створювала додатковий захист відповідними енергіями. Христина теж вирішила не залишатися осторонь. Вона уважно оглянула створену друзями півсферу і почала вплітати в неї власну, драконову енергію, творячи атакуючі вузли на з'єднаннях ниток стихій, які не тільки мали зупинити можливого ворога, а й атакувати його, використовуючи енергію самих нападників. В результаті вийшла велика споруда, видима лише в магічному плані. Орки ж побачили лише кілька каменів, які почали рухатися навколо стоянки.

- Що це? – спитав капітан. - Ви хочете боротися з кимось, використовуючи лише ці камені?

Маги засміялися.

- Зараз між цими, як ти сказав, каменями витає стільки енергії, що пробити наш щит буде вкрай непросто. - Люсінда трохи подумала і вирішила додати і свою межу в куполі. Вона зв'язала кілька ниток води, що розлилися навколо, і розкинула їх навколо табору.

- Ну от тепер, якщо хтось наблизиться до нас на відстань ста метрів, нас попередить сигнальна мережа. Тож можна відпочивати. - Мовила вона і подала всім приклад, згорнувшись клубочком на купі коштовностей в кошику.

Сигнальна мережа спрацювала глибокої ночі. Кішка смикнула вушком, повернула голову в той бік, звідки вони прийшли та застигла. Ось знову сигнал. Вона різко підскочила і закричала несамовитим голосом:

- Тривога!! – і заметушилась табором. Вона плуталася під ногами сонних магів і моряків, поки всі приводили себе до ладу. - Там ... Вони йдуть! А я ще така молода, я ще пожити не встигла!

Не встигли маги підвестися, а в щит уже врізався перший камінь. Потім вода довкола закипіла. Летіли каміння, грудки землі, черепашки, заважаючи мандрівникам розглянути непроханих гостей. Помітні були лише величезні тіні. Ось одна з них наблизилася і вода довкола супутників почала плавний рух по колу. Тінь закружляла навколо них, ніби віддаючись шаленому танцю. Поступово утворювався вир, який почав смикати за речі і збивати магів із концентрації.

Озирнувшись довкола, Лайон у долі секунди відзначив те, що відбувається. Він побачив розлюченого, схожого на берсеркера Карда, який з величезною швидкістю крутив мечем, відбиваючи убік спрямовані на нього камені.

Поруч стояла Ласія і намагалася збити тінь ударом повітряного кулака. Ця стихія насилу підкорялася ельфі, від напруги вона з силою стиснула зуби, жилка на шиї натяглася і тремтіла, а дівчина все наводила свої долоні, зібрані в кулаки, в бік тіней, і раз на 2 секунди з них зривалися величезні кулі повітря, врізалися у тінь і піднімалися до поверхні у вигляді дрібних кульок.

Друзі-Мольфари стояли з іншого боку від принца, поєднавши докупи свої сили. Вони за час навчання в ШМЕМ так призвичаїлися змішувати свої енергії, що виходило все майже автоматично. Ось Місячний Мольфар піднімає руку і спрямовує її в супротивника. Позаду стоїть Сонячний, тримаючись за плече. У момент, коли вода починає рух від руки темного ельфа, в неї вливаються бульбашки повітря і утворюють справжнє тонке горизонтальне торнадо, яке врізається в стіну вирви, що засмоктує мандрівників.

Професор стояв, піднявши свою палицю, і творив чари на вербальному рівні. Його губи ворушилися, обличчя зблідло і змарніло, а навколо розливались потоки сили, які могли як дати додаткових сил, так і завдати шкоди. Що вони з успіхом і робили.

Христина. Ця дівчина притулилася спиною до свого названого брата і намагалася розкрутити страшну вирву в інший бік. Реінторр підтримував її у прагненні і також прикладав масу зусиль для перенаправлення потоку тон води. Вони міцно трималися один за одного, не відриваючи очей від стіни, що рухалася. В очах горіли вогні драконячого полум'я, напружені руки з силою стискають долоні хлопця, що стоїть ззаду, а сили тануть. Різко посіріле обличчя іномирянки злякало чоловіка, і він поспішив перевести погляд на гнома.

Кергуд, як і всякий маг землі, працював із тим, що було під рукою. Оскільки створювати провали під водою сенсу немає, він став піднімати з дна каміння та великі шматки скель, які направив у напрямку, протилежному виру. Це вимагало неймовірної напруги сил, вимотувало та висушувало. Руки молодого мага тремтіли, а в очах застигла справжня гном’яча впертість.

Рудий Ерік, стоячи поряд з Лайоном, з величезною швидкістю крутив своїми мечами, створюючи вир, який списом упивався в стіну води, створену ворогом. Закусивши губу, він зосередився на цій дії і віддавав їй всі сили свого дару.