Передмова

Колись деміурги створили безліч світів. Статись це могло мільярди років тому, а могло б мати місце лиш учора, адже в різних світах плин часу відрізняється від інших. Така ситуація призводить до особливого ефекту,  за якого на протязі нашого дня в іншому світі можуть промайнути сторіччя, а лиш мить в далекому світі може включати у собі цілі віки у нас. Та не про це ведеться наша мова. В якій послідовності створювали деміурги світи, одночасно чи по черзі, нам нині не відомо.  Але дано нам знати, що крізь всі ті світи тягнуться потоки однакової енергії.

Створивши світи та закони їхнього існування, деміурги передали їх своїм молодшим братам, богам, і рушили далі створювати та руйнувати інші системи світів. Брати їх, боги, почали облаштовуватись в своїх нових домівках, згинаючи реальність та створюючи окремі петлі буття. Ці місця мають багато імен, серед яких добре відомі людям Навь, Дім Богів, домінат. Всередині такої петлі буття, домінату, реальність змінюється і розвивається окремо від загального світу, згідно з потребами божеств, які в ньому проживають. Для того, щоб це було можливо, богам потрібна інша сила, енергія, яка не циркулює вільно світами, дуже особлива сила віри. Ось і почали боги заповнювати світи своїми творіннями, новими расами.

Раси росли і розвивались, тож настав час, коли вони зайняли всю відведену для них територію. Це привело до виникнення боротьби за нові місця, до воєн, що знищували цілі народи. Орки винищували гоблінів, ельфи воювали з людьми, могутні болоти вбивали дарків та тролів, ічетики розпочали рать з кулешами. Сум охопив богів, коли вони спостерігали, як сили їх зникають, адже для підтримки віри в гармонії були необхідні всі створені ними раси. Тоді боги скликали Раду, на якій вирішили, що головний з богів кожного пантеону подбає про світ, створивши нову расу, яка буде відповідати перед ними за лад у світі. Так народились дракони.

Дракони різних світів дуже відрізнялись один від одного. Спільним між ними було лиш те, що один погляд на цих граціозних істот вселяв в душі інших живих створінь справжній жах. Вступаючи в бій лише в крайньому разі, коли необхідно було відвернути справжню катастрофу, дракони зажили слави миротворців. В деяких світах жителі не хотіли миритися з рішеннями драконів, і величним суддям, миротворцям довелось покинути своє місце проживання або згинути в пеклі війни. Ці світи тепер не можуть похвалитись великою кількістю рас. По закінченню страшної війни, в кожному з тих світів залишились лиш люди, або ельфи, чи болоти. Боги, що опікуються їх життям, ослабли, стали безпомічними, адже сила віри в таких світах дуже мізерна.

В інших світах драконам вдалося протриматися набагато довше. До них можна віднести і Сент-Орін. Але й тут не обійшлось без проблем. Прийшов час, коли інші роди драконів, створених одночасно з рештою рас, пустили в свої серця заздрість перед родом, що ніс на собі тяготи суддівської ноші, родом Кришталевих Драконів. Після жахливих кровопролитних битв, Кришталевим Драконам довелося полишити свій світ і податися в Міжсвіття. Прохід за ними запечатував останній з хранителів Анкеста, Верховний Суддя і наймогутніший з магів драконів Кришталевого роду, ім’я якому Арррей. Він обернувся до нападників, що згуртувалися навколо нього, сказав своє Слово і зробив крок, починаючи свій шлях в Міжсвіття. Але магічний удар, нанесений ворогом, вплинув на напрямок створеного великим магом коридору, скривив його і відкинув у світ Землі, в якому вже давно не проживали дракони. Новий для нього світ не мав достатньої кількості магічної енергії, тож дракону довелось довго ховатись від живих істот.

З часом Аррей звик, знайшов собі дружину серед людей, в них з’явились діти. Анкест став справжньою сімейною реліквією, яку нащадки передають своїм дітям в безмірній надії, що колись прийде час, і дракони знову повернуться до своєї домівки, Долини Істини та Правосуддя.

Сама ж долина драконів по слову мага стала проклятою. Жодній розумній істоті не вдається перетнути її кордони. Жоден з драконів світу не може пролетіти над високими, вкритими крижаними шапками шпилями гір, що оточують її з усіх боків. Лиш колись, у далекому майбутньому, відкриється вхід для тих, хто зможе зняти з долини прокляття.

Слова пророцтва, що вимовив Арррей, було занесено до сувою, що століттями передається до рук найдостойніших серед магів світу. Він очікує, коли настане день, в який діти двох світів зможуть прийти на землі драконів. Лиш їм дано зірвати печать чарів, що закривають долину від світу. А до тих пір раси, що проживають на величезних материках планети, залишаються без нагляду.