Глава 15. Багато уваги.

Кітті була дуже втомлена. Вона повернулася додому ще до обіду. Коли мати накрила на стіл дочка взяла тарілку та пішла їсти до своєї кімнати. Мовчазною дівчина була до самого вечора. Лілія дуже хотіла поспілкуватися з донькою однак та, просиділа в кімнаті весь день.

Була вже пізня година Кітті крутилася в ліжку та не могла заснути. Картина безпритомної подруги стояла перед очима. Мася відчувала сильну тривогу хазяйки. Кішка стрибнула на ліжко та гучно замуркотіла. Ткнувшись носиком в обличчя дівчини, вихованка вмостилася поруч. Бєлова погладила кішку та потроху почала засинати.

Вранці Кітті було важко прокидатися. Борячись з легким запамороченням дівчина пішла в ванну. Змивши втому контрастним душем, Бєлова пішла снідати.

На кухні витав аромат кави.

– Доброго ранку, – Кітті сіла за стіл.

– Чи доброго? – з дивною ноткою в голосі, спитала мати.

– Що? Тобто так, ранок же добрий, – Кітті хіхікнула.

– Ти вчора була надто розгублена. Щось сталося?

– Мамо, все добре, – кароока взяла з кошика пиріжок і чашку какао та вирішила поснідати у себе в кімнаті.

Лілія більше нічого не питала у дочки та поспішно стала збиратися в магазин.

День минав швидко, дівчина не виходила зі спальні та міркувала над вчорашньою пригодою. Зрештою вирішивши зробити уроки, вона нарешті позбулася тривожних думок.

Коли на годиннику було більше трьох годин, мати покликала на обід.

– Ти будеш їсти в кімнаті?

– Ні. Тобто так. Я зараз роблю реферат, тому мені так буде зручніше.

– Добре, – мати поставила тарілку борщу на тацю та вручила донці.

– Дякую мамо. Смачного вам з татом.

Батько тихо подякував, та почав їсти. Лілія похитала головою та присіла за стіл.

– Що ти думаєш?

Чоловік запитально подивився на дружину та на двері:

– Перехідний вік, мабуть… Головне щоб добре вчилася.

Наступив понеділок. Кітті і Ангеліна йшли до школи разом. Школярки майже не розмовляли, кожна думала про своє.

Першим уроком у обох дівчат була фізкультура. Подруги знову зустрілися у роздягальні. Звідти десяті та одинадцяті класи направлялися на шкільний стадіон. В цей раз на два класи був один вчитель. Другий же відправився з молодшими класами на міжміську олімпіаду.

Кітті не любила фізкультуру. Біг давався їй важко. Пробігши пару кругів навколо футбольного поля, знесилена дівчина сіла на лавку перепочити. Ангеліна швидко виконала забіг та вже розминалася на тренажерах. Вчитель уважно слідкував за Громовою та запропонував виконати декілька вправ на турніку. Синьоока охоче погодилася. Вправно стрибнувши на перший низький турнік, вона зробила кувирок та перестрибнула на вищій. Однокласники з подивом слідкували за акробатичним виконанням вправ, які радше перетворилися на циркові трюки. Ангеліна помітила захоплені погляди та швидко перемітилася на коня. Зробивши колесо школярка приземлилася на мат. Дівчата не змогли стриматись та нагородили однокласницю оплесками. Вчителька теж не стримала емоцій та підбігла до Громової.

– Де ти цього навчилася? Чи ходила в якісь акробатичні секції в попередній школі?

– Ні, та мої батьки в минулому були повітряними гімнастами. Тож я дещо вмію… – синьоока засоромилася та ніяково посміхалася.

За спритністю десятикласниці стежили пара практикантів, які розкладали мати на спортивному майданчику та вели фізкультуру у молодших класах.

– Олександр, йди но сюди будь-ласка, – покликала вчителька.

Хлопець з коротким русявим волоссям та синіми очима підійшов до жінки.

– Що Марія Миколаївна?

– Це якраз по твоїй основній спеціалізації, – Миколаївна широко посміхалася поглядаючи то на Олександра то на Ангеліну, – Я вже і не надіялася, що нашу школу може хтось представляти в акробатичній сфері.

– Що ви маєте на увазі? – Громова запитально кліпала очима.

– Ой, вибачте. Я обмовилася. Тобто я хочу тобі запропонувати, представляти нашу школу на міжміській олімпіаді, та може й далі… – жінка сплеснула в долоні.

– Та… Я не знаю…

– Ти не квапся, подумай, – Марія взяла ученицю за плече, – В тебе є талант, потрібно займатися далі, це така рідкість в наші часи…

– Я подумаю…

– Звісно… Я не кваплю…

Продзвенів дзвінок з уроку. Школярі направилися у роздягальню.

– Та якщо захочеш, – жінка дуже тисла, – Можеш спробувати позайматися акробатикою після уроків. Олександр, дуже перспективний викладач фітнесу, також він тренує молодих атлетів… – Миколаївна явно перебільшувала. Обличчя хлопця стало червоним.

Коли вчителька нарешті переключилася на інших вчителів, які стояли біля спортзалу. Ангеліна побігла в роздягальню.

– Ти велика молодець, – похвалила її Кітті, – В мене зі спортом не дуже.

– Таке зі мною вперше, – трохи збрехала сама собі дівчина, їй сподобалися захоплені погляди та похвала сторонніх.