Глава 12. Як забути минуле?

Вийшовши з магазину, Анні швидко почимчикувала додому. У голові крутилося багато думок. Щойно вона розбила намисто, як відчула, що її розум нібито очистився від туману. Тож згодом вона почала здогадуватися, навіщо Джон подарував їй ту підвіску — щоби підкорити волю та змусити виконувати чиїсь чужі плани, найімовірніше — відьомські. Скоріш за все, відьми вже взнали про це та будуть її переслідувати. Але Анні не вважала це найстрашнішим. Її більш турбували подальші події після пропажі Кришталю. Підходячи до свого будинку, дівчина відчула чиюсь присутність. Вона здогадалася, хто то може бути, та, повернувши за ріг будинку, переконалася у своїх відчуттях. Саме Шульц чекав її біля під’їзду.

— І що ти тепер будеш робити? — сердито запитав хлопець, коли вона підійшла ближче.

— Я не хочу мати з тобою ніяких справ!, — дівчина рішуче дивилася на нього з-під лоба.

— Тобі ж буде гірше. Ти дуже багато знаєш. І для них ти… — хлопець не наважився завершити свою думку.

— Може, ти, нарешті, відчепишся від мене? — Анні підійшла ближче.

Повз них пройшли декілька бабусь. Почувши голосну розмову, вони зупинилися та зацікавлено почали прислуховуватися. Джон кинув незадоволений погляд у бік спостерігачів та вирішив закінчити розмову:

— Зараз я піду, але це не остання наша зустріч, — закінчив брюнет, розвернувся та пішов геть.

Залишившись на самоті, Новак відчула себе ніяково. Винувато дивлячись на сусідок, вона тремтячими руками дістала ключі із сумки та притулила «таблетку» до зчитувача домофону, і чкурнула в під’їзд. Потрапивши у квартиру, руда дала волю емоціям, які накопичились упродовж дня. Давши вихід сльозам, Анні повільно пішла до ванної, щоби привести себе до ладу.

***

Джон був дуже злий. Він уявив собі реакцію своєї володарки на те, що сталося з Анні. З тяжкими думками хлопець зайшов до метро. Скориставшись карткою, Шульц став у чергу на ескалатор. Потяг з’явився десь за хвилину, як Джон ступив на перон. Наприкінці робочого часу людей було дуже багато, тож він ледве втиснувся у вагон. Вмостившись у кутку біля поручня, він потупився в телефон. Тряска у вагоні зайняла десь пів години, доки потяг не дістався іншого краю міста. Вибравшись на поверхню, Джон вдихнув нагріте за день повітря й пішов у бік старенької вулиці, на якій розташовувалися лише дво- та триповерхові будинки.

Дійшовши одного з них, хлопець піднявся дерев’яними сходами, розташованими зовні на стіні будинку, на третій поверх і зупинився перед обтягнутими коричневим шкірозамінником дверима. Зітхнувши, він дістав із кишені важку в’язку ключів і відчинив двері. Ті протяжно рипнули, і потік повітря розніс по передпокою пил, що скупчився за кілька місяців відсутності господарів. Хлопець увійшов до порожнього приміщення, у якому самотньо стояла маленька тумбочка. Не знімаючи взуття, Джон зайшов у ванну і відкрив кран умивальника. Струмінь іржавої води побіг старою потрісканою раковиною. Дочекавшись, поки іржа стече, Шульц умився й подивився в дзеркало. Звідти на нього дивився втомлений двадцятип’ятирічний хлопець із триденною щетиною. Струсивши воду з рук і обличчя, Джон пройшов у спальню і, сівши на єдиний скриплячий диван, задумався. З одного боку, він не очікував, що Анні зможе позбутися впливу амулета. З іншого — ця незнайома дівчина з чарівною силою. Хто вона і звідки взялася? І чому Анні так швидко їй довірилася, пожертвувавши їх відносинами.

Роздуми Джона перервав ледь чутний порив вітру в кімнаті, за яким з’явився контур порталу. За кілька секунд із темного кола вистрибнула Серебріна, яка відразу перейшла до справи:

— Тебе хочуть бачити, — сухо промовила вона. Джон не став питати, хто, і без того розуміючи, про кого йде мова.

— І навіщо я їм?

Дівчина знизала плечима. Потім озирнулася й запитала:

— Ти ж начебто переїхав до рудої…

— Це не твоя справа, — Шульц піднявся з дивану й підійшов до Серебріни, — Веди, — буркнув він, пропускаючи Кузнєцову вперед.

***

— Ти нічого не хочеш нам сказати? — обурилася Йору, — щойно хлопець і дівчина опинилися перед ними.

— Схоже, з’явилася нова обрана, — огризнувся Шульц, — Вона звільнила Анні від наших чарів.

— Як це? — чорна відьма здивовано підняла брови.

— Знову Кітті постаралася, — тихо кинула Кузнєцова, але її почули.

— Помовч, — засичала на неї Сонохі, — Скільки разів ти вже провалила завдання.

Злякавшись, Серебріна, втиснулася в стіну.

— Як я розумію, Кришталь Мудрості в неї, — хмикнув хлопець, — Я думаю, що цю проблему можна вирішити…

— Королева буде незадоволена, — похитала головою Йору.

— З чого ж? — Шульц був спокійний.

— Кришталь дуже швидко розкриває здібності обраних, — почала пояснювати Йору, — Це може бути небезпечно, як для них, так і для оточення.

— Його потрібно просто повернути, — хмикнув хлопець.

— Не все так «просто», як ти кажеш, — сказала Сонохі, — В руках тієї дівки він поводиться по-іншому…

— Цих деталей я не знаю, — Джон замислився.