Глава 8. Дитячі спогади

– Цей браслет на тобі з першої нашої зустрічі, звідки він у тебе? – запитала Кітті, коли Ангеліна зайшла до кімнати.

– Довга історія, – подруга відвела погляд, – Дякую за одяг.

– Ми нікуди не поспішаємо... – Бєлова посміхнулася, – Я зроблю нам чай.

– Добре.

Мася почала крутитися біля ніг хазяйки, коли та розвішувала рушники та одяг на балкон:

– Отже я вгадала, твоя подруга, таки, втрапила в халепу.

– Краще мовчи, – кароока направилася на кухню, – Напевно, це вже входить в нашу буденність.

– Ти, щось, забарилася, – на порозі з'явилася Ангеліна.

– Я, як раз набрала води, – потайки Кітті махнула кішці, щоб та вийшла в коридор.

Піднявши високо хвіст, чорно-біла почимчикувала геть.

– Ти справді хочеш почути мою історію? – Громова стиснула браслет.

– Так, – Бєлова дістала с верхньої шухляди велику банку з печивом.

– Тоді добре…

… Мені було сім років. Це сталося під час чергових гастролей батьків. Того разу вони виступали в Білому місті.

– Біле місто... – перебила її подруга, – Колись я відпочивала там з батьками. Але потім його закрили на реконструкцію. Пробач.

… Ми теж частково відпочивали. До вечірньої програми було досить вільного часу і ми поїхали на екскурсію. Мені тоді було сім років. Туристи з цікавістю слухали гіда, а мені було нудно. Коли всі рушили далі, я залишилася стояти на місці. Тай й мати з батьком не помітили моєї відсутності. Я мигцем заглянула за якісь відкриті ворота. Пам'ятаю, там була кована альтанка. Я пішла подивитися на неї ближче. Альтанка була чомусь обгороджена жовтою стрічкою, та нічого небезпечного я не побачила. Я перелізла через огорожу і все… Що ж зі мною трапилося? На жаль не пам'ятаю. Мені потім батьки розповідали, що знайшли мене без свідомості в якомусь підвалі, схоже я провалилася туди з необачності. Відтоді цей браслет зі мною. Батьки були схвильовані, та часу на пояснення не було. На мене нагримали за зірваний виступ. (Ангеліна витримала паузу, схоже їй ця розмова давалася важко) Я погано пам'ятаю, але точно бачила якийсь великий зал з колонами і вітражними вікнами… Мені, до речі, так ніхто і не повірив. Висновок лікарів - галюцинації на фоні струсу. До сих пір, іноді, бачу ту альтанку у вісні.

– А раптом це був портал в інший світ? – припустила Бєлова.

– Портал?

– Так, сама того не розуміючи, взяла і перемістилася кудись...

– І куди ж?

– Я не знаю. Може в минуле чи майбутнє?

– Хто знає... Одягаючи його, я відчуваю прилив сил. Та ці сили складно контролювати.

– Це хоча б зрозуміло. А ось що зі мною діється? Цей Кришталь Мудрості. Звідки в мене магічні сили?

З коридору почувся дзвінок.

Дівчата переглянулися. Кітті вийшла в тамбур. Громова пішла слідом та виглянула в коридор.

– Ангеліна у вас? – почувся голос схвильованої матері гості.

– Так, – Бєлова відчинила двері.

– Мамо, привіт.

– З тобою все гаразд?

– Так.

– Ходімо додому. Я дізналася що сталося і одразу приїхала додому.

– До побачення, – кинула в слід Кітті, та її слів, схоже, ніхто не почув. Сусіди швидко зникли на сходах.

***

Ангеліна передбачала сварку, але її не стали лаяти. В квартирі було чутно чиїсь сторонні голоси. З коридору на майданчик вийшла та сама сварлива бабуся та пару рослих молодиків. За ними показалися батько та четверо сантехніків в гумових чоботах.

– Нам ще пощастило. Вчасно визвали аварійку, – промовив батько потираючи потилицю.

– Любий, то що тепер нам робити?

– Потрібно привести в порядок квартиру, це багато грошей. Хоч це не наша провина, але хазяї квартири вважають інакше.

– Я злякалася, – несподівано сказала синьоока, привернувши до себе увагу.

– Я поговорю з батьками Кітті. Думаю, ти погостиш у них кілька днів, а може тижнів.

– А як же ваші гастролі?

– Ми підемо до місцевого цирку. Та спробуємо влаштуватися там на роботу, – батько дістав з кишені телефон і пішов до іншої кімнати.

Ангеліна заглянула до ванної. Старі чавунні труби були зрізані та стояли осторонь, на їх місці були встановлені нові. Мати дівчини принесла відро та кілька рушників.

– Це все, що мені вдалося знайти. Треба тут скоріше прибрати, хазяї навідаються сьогодні. 

Залишок дня сім'я Громових прибирала залишки води з підлоги та меблів. За вікном стемніло. Ангеліна дуже втомилася та вирішила присісти перепочити. Несподівано вона побачила, що одяг який їй дала подруга дуже забруднився.

– Що з тобою?

– Я , здається, зіпсувала одяг, який дала мені Кітті.

– Цього ще бракувало, – обурилася жінка, – Чому на тобі чужий одяг?