Глава 7. Стихія води

Кілька хвилин Бєлова лежала мовчки, потупившись обличчям у стіну.

– Що відбувається? Звідки вся ця магія?

– Хто знає... – Мася стрибнула на подушку хазяйки.

– І найголовніше – чому саме я? Невже іншої такої не знайшлося?

– Не знаю щодо інших, але все, що відбувається тут і зараз – це не випадковість. Кітті, ти особлива. Ти не схожа на інших...

– Скільки можна це повторювати, – дівчина присіла та уважно подивилася на вихованку.

– А де той камінь? – кішка сіла зручніше і, закривши очі, продовжила, – Я відчула дивну ауру.

– Я віддала його Ангеліні.

– Не варто було, – пухнаста підвелася на лапи.

– Як же мені все це набридло. Ангеліна щось не договорює. Хоча і врятувала мене.

– В тебе є сила, я впевнена.

– За тиждень вже школа. В мене нема часу на нісенітниці, – різко підвівшись з ліжка і скинувши кішку на рушник, дівчина пішла одягатися. Зайшовши на кухню, вона увімкнула чайник і закинула в чашку чайний пакетик. За хвилину вода закипіла, і Кітті залила окріп в чашку, раптом згадавши дивного незнайомця в масці. Дівчина замислилась, і не помітила, як переплутала дві однакових банки з різними написами. Зробивши ковток, вона скривилася. Замість цукру у чаї була сіль.

– Що ж це за день такий, а?..

***

Ангеліна сиділа, у своїй кімнаті та дивилась на Камінь. Дівчина намагалася придумати, що робити далі, але нічого так і не придумала.

– На вигляд нічого незвичайного. Цікаво чому навколо нього така метушня? Потрібно кудись його заховати, – погляд дівчини став бігати по кімнаті в пошуках підходящого місця. Незабаром Кристал спочивав на дні акваріуму з рибками. Громова ще раз окинула оком схованку та для надійності прикрила її гілкою зелених водоростей. Дівчина вийшла з кімнати не помітивши, як зі столу на підлогу полилася цівка води.

***

– Сподіваюся більше нічого такого не трапиться… – вголос розмірковувала Бєлова, поки Мася хрумтіла кормом, майже не слухаючи хазяйку.

"Може, варто зателефонувати Ангеліні..."

Поставивши порожню чашку в мийку, Кітті вийшла в передпокій. Взявши слухавку вона набрала номер Громової, але у відповідь почула лише довгі гудки.

"А раптом щось сталося", – по спині дівчини пробігся холодок.

– Кітті, ти повинна знайти свою подругу, – до дівчини підійшла Мася. Кішка топталася на місці та розмахувала хвостом.

– Нікому я нічого не винна, – зітхнула Кітті і повторила набір номера – з тим же результатом.

– Це важливо, – кішка здибила шерсть, – Просто піди і перевір.

Ще раз зітхнувши, Кітті стала взуватися, – Може вона зайнята чимось. Або її взагалі немає вдома.

– Ось і перевіриш, – дала напуття пухнаста.

Хмикнувши Кітті вийшла на майданчик і викликала ліфт.

– Пам'ятай, ти можеш користуватися магією, – долинуло з-за зачинених дверей.

– Пам'ятаю! – роздратовано крикнула у відповідь Кітті, заходячи в ліфт.

Кабінка зупинилася на третьому поверсі. Вийшовши, Кітті почула, чиїсь гучні голоси. Спустившись на поверх подруги, вона побачила, велику калюжу на підлозі. Схоже, Ангеліна або її сусіди затопили сусідів знизу. Безрезультатно смикнувши ручку двері, дівчина розвернулася до сходів, як раптом в її голові пролунав голос подруги: "Допоможіть!"

Кітті перестрибнула калюжу та щосили смикнула двері. Раптово вони легко відкрилися і гримнули об стіну. Бєлова втратила рівновагу і ледь не впала у воду. Повиснув на ручці дверей вона сперлася на раму та відчула, що її плече намокло, хоча вона не торкалася води. Злякавшись дивних відчуттів дівчина стрибнула на сходи та розвернулася. Школярка ошелешено дивилася на тамбур, який до стелі заповнила вода. Вертикальна поверхня відблискувала в світлі лампи та не виливалася.

Намагаючись відігнати дивні думки, Кітті все ж ступила на калюжу та доторкнулася до водяної стіни. На гладкій поверхні відразу ж пішла брижа. На вигляд і на дотик, це була звичайна вода. Звати Ангеліну здалося їй поганою ідеєю, адже розлючені сусіди могли почути шум і прибігти сюди.

Чи кликала на допомогу Ангеліна, чи це була лише гра уяви? У будь-якому випадку загадка крилася всередині квартири. Недовго думаючи, Бєлова зважилася на відчайдушний крок. Набравши побільше повітря, вона увійшла в тамбур. Вода огорнула її з усіх боків, сповільнюючи рух. Кітті смикнула наступні двері. З зусиллям, дівчині такі вдалося відчинити їх. Бєлова побачила, що квартира вся заповнена водою та водоростями. Повернувшись на сходовий майданчик Кітті стала розмірковувати. Відбувалося щось незрозуміле. Невже магія переслідує її.

"Допоможи!" – звідкіля пролунав голос Громової. Немає сумніву,  подруга знаходилася десь там. Кітті вирішила подивитися по кімнатах та знайти Ангеліну. Пошук почала з кімнати розташованої одразу навпроти входу в квартиру.

Кроки давалися важко, і Бєлова вирішила гребти, так виходило швидше. Світло, що проникало крізь вікна, химерно переломлювався в водної товщі, надаючи оточенню дуже незвичайний вид. Відчуваючи, що довго не витримає, Кітті поквапилася і запливла в спальню.  Кімната була порожня та сильно заросла водоростями.