Глава 2. Новенька

Настирливий писк годинника раптом увірвався у ранкову тишу. Розплющивши очі, Кітті спочатку не зрозуміла що сталося, але за хвилину вона здогадалася, що напередодні забула вимкнути будильник. Поводивши очами по кімнаті, дівчина побачила джерело звуку на верхній полиці над ліжком. Бєлова потягнулася, намагаючись дістати шумний прилад, але він стояв занадто високо. Противний писк не замовкав, змушуючи остаточно прокинутися. Полінившись вилазити нагору, Кітті вирішила його скинути та почала шукати щось придатне для цього. Під руку їй попалася невелика подушка з крісла, і Бєлова жбурнула її у бік будильника. Пластиковий китайський прилад гепнувся на підлогу з характерним звуком. Батарейка випала, і писк припинився. Розібравшись з подражником, дівчина потягнулася, остаточно прокидаючись, та встала з ліжка. Оглянувши годинник, вона вимкнула сигнал та вставила батарейку на місце. На диво, виріб «з майстерні дядька Ляо» витримав падіння та знову почав розмірено цокати.

Окрім будильника, дівчину чекала ще одна несподіванка. Лампочка у ванній не увімкнулася, тому їй довелося вмиватися у напівтемряві. Коли вона змила мило з обличчя і подивилася у дзеркало, їй здалося, що звідти на неї дивляться страшні очі відьми, яка намагалася її задушити уві сні.

Відсахнувшись, Кітті увімкнула холодну воду та від душі плеснула у обличчя. Відігнавши залишки жаху, дівчина взяла з полиці гребінець та спробувала розчесатися, але неслухняне волосся норовило заплутатися ще більше. Зібравши його нарешті у хвіст, Кітті почимчикувала на кухню. За звичкою, дівчина дістала з полиці пульт від телевізора та натиснула велику зелену кнопку, але темний екран таким і залишився. Зрозумівши, що проблема не стільки в лампочці, скільки взагалі у домі, Бєлова зітхнула та пішла до холодильника, в якому вже майже не залишилося холоду. Потім дівчина відкрила морозильну камеру. Великий шмат м'яса, який тато купив минулого тижня, вже почав танути. Схоже, електрика була відсутня з вечора, припустила дівчина та почала розмірковувати. Треба було щось робити із м'ясом, щоб воно не зіпсувалося. Зробивши собі кілька бутербродів з підталим маслом та сиром і наливши просту воду замість звичного чаю у чашку, дівчина сіла за стіл. Не придумавши нічого кращого, ніж гуляш, Бєлова почала шукати необхідні інгредієнти. Не знайшовши моркви та деяких приправ, вона зрозуміла, що потрібно йти до магазину. Ліниво позіхнувши, Кітті натягнула перший сарафан, який знайшла у шафі, взяла з тумбочки гроші, що їй залишила мама на продукти, та пішла на вулицю.  

Свіже ранкове повітря повернуло їй гарний настрій. У цю годину на вулиці майже не було людей, але на дорозі було багато машин. Цілодобовий магазин, куди вирішила піти дівчина, знаходився по той бік залізниці біля великого вагоноремонтного заводу. Кітті спустилася узвозом до залізниці та пішла у підземний перехід. Над головою гучно прогуркотіло, і світильники на стелі стали ледве помітно гойдатися. По рейках проїжджав довжелезний вантажний потяг, у якому була купа вагонів з вугіллям та цистерн, повних якоїсь хімії. Вийшовши на поверхню, Бєлова ще хвилин п’ять проводжала поглядом склад, аж доки остання платформа, що, на диво, була порожня, не сховалася за деревами.

Діставшись магазину, дівчина взяла візок та пішла вздовж полиць у торгівельній залі. Спочатку вона вирішила обмежитися лише самим необхідним, але, проїжджаючи повз різні товари, вона згадувала, що вдома не вистачає того чи іншого, і складала потрібне у візок. Нарешті візок заповнився майже доверху, і Бєлова занепокоїлася, чи вистачить їй грошей, бо ціни трохи виросли з останнього разу, коли вона тут була. Окрім дівчини, у магазині було не сильно багато покупців, які збирали з полиць мінеральну воду, пиво або міцніші напої, а також різні закуски та приладдя для шашликів. Завернувши на касу, Кітті побачила, що перед нею ще три покупці. У одного було аж два повнесеньких з гіркою візки. Вставши в чергу, дівчина стала чекати, доки каса звільниться. Ось і її черга. Касир спитала, чи потрібні пакети, та почала пробивати товари. Кітті схвильовано дивилася на суму на табло, яка щодалі зростала. Наостаннє пискнула коробка з зубною пастою. Грошей дівчині вистачало впритул, тому вона змогла взяти лише один великий пакет. Від’їхавши від каси, Бєлова почала перекладати покупки з візка до пакету, намагаючись умістити все разом. Нарешті їй це вдалося, і, ледве переклавши повний пакет у візок, Кітті поштовхала його до виходу. Вже на вулиці вона витягнула вантаж з візка та пішла додому.

Важкий пакет впивався в долоні, і Бєлова часто змінювала руку та зупинялася щоб перепочити. Перетнувши залізницю, вона зустріла двох  однокласників, які проїхали повз неї на велосипедах, але жоден не зупинився і не запропонував допомоги. Видершись узвозом нагору, Кітті втомлено поставила пакет на землю та розім’яла зап’ястя і плечі. До дому залишилось йти не так вже й багато. Перепочивши хвилину, Бєлова знову схопила пакет та пішла далі. Зрозумівши, що не дотягне пакет, дівчина вирішила скоротити шлях через вузький прохід між парканом заправки та будівлею спортивного клубу.

***

– Стережися! – занурившись у свої думки, Бєлова не дивилася по сторонах, і раптом на неї налетіла якась дівчина, яка чимдуж бігла кудись по своїх справах. Обидві учасниці зіткнення з криком впали на асфальт, а їхні речі розлетілися у різні боки. Кітті першою прийшла в себе і почала озиратися. Навпроти неї сиділа дівчина з довгим каштановим волоссям. Поряд з нею лежав відкритий футляр від скрипки. Самого інструменту там не було.

Кітті отямилася першою та оглянула місце події.  

– Ой, вибач! – здивовано сказала вона, – Я тебе не помітила. Ти в порядку?