Глава 1. Перші жахи

За вікном сутеніло. Чорно-біла кішка по кличці Мася лежала на підвіконні і стежила за заходом сонця. Теплі промінчики ніжно лоскотали довгі котячі вуса. Час вечеряти. Мася ретельно витерла свою мордочку та, закінчивши вилизувати шорстку, пішла на кухню. Похрустівши сухим кормом, та посьорбавши язиком воду з мисочки,  вона повернулася до м'якенької підстилки. Ось таке воно – безтурботне котяче життя. Скоро почулося клацання ключів з боку вхідних дверей. Мабуть, прийшов хтось. Потягнувши спину, кішка зістрибнула на підлогу та почимчикувала до передпокою. Двері відчинилися, і на порозі з’явилася шістнадцятирічна дівчина з довгим каштановим волоссям та карими очима. Мася зустріла її гучним муркотінням. Дівчина поставила на підлогу дві великі торби та пішла мити руки. Вихованка зазирнула всередину і почала обнюхувати продукти.

– І що ти там знайшла? – посміхнулася хазяйка, піднявши пакети, та понесла їх до кухні. Мася невідступно слідкувала за нею.

Хазяйка сховала продукти до холодильнику та пригостила вихованку м'ясним котячим кормом. Смачненько попоївши кішка почала вилизувати лапу. Увагу пухнастої привернув промінь світла, який спускався по стіні. Мася стурбовано стрибнула на кухонне підвіконня. Сонце виглядало якось інакше, розкидуючи в різні боки дивні короткі промінчики. Спіймавши декілька спалахів, зелені котячі очі почали наповнюватися іскрами. Але довго Мася не витримала і відвела погляд від світила.

Хазяйка між тим повернулася до своєї кімнати та сіла за письмовий стіл. Дівчина дістала із шухляди свої шкільні зошити. Минула не одна година поки вона розбиралася з літнім домашнім завданням.

– Нарешті, – вголос вимовила дівчина. Стріпнувши волоссям, та потягнувшись у кріслі, вона взяла стопку аркушів та скріпила їх степлером, – Мало не забула, – взявши ручку школярка підписала титульну сторінку реферату: "Кітті Бєлова. Літня домашнє завдання з літератури рідного краю".

Ще один день останнього місяцю канікул скінчився, залишивши до початку учбового року не так багато часу. За вікном вже було темно. Солодко позіхнувши Кітті ще раз передивилася всі свої конспекти. Переконавшись, що письмові літні завдання виконані, дівчина сховала їх до шухляди і подивилася на календар: "Залишилося прочитати декілька книг. Сподіваюсь, встигну."

Дівчина взяла рушник та попрямувала до ванної кімнати. Змивши сліди втоми, Кітті почистила зуби і повернулася до своєї кімнати. Мася чекала хазяйку біля дверей. Коли Кітті увійшла до спальні, кішка проводила її до самого ліжка.

– Пора спати, – дівчина погладила вихованку, – Я дуже втомилася. Сподіваюсь, ти даси мені виспатися? – Кітті дістала із комода піжаму та перевдягнулася. Присівши на ліжко, вона почала розчісувати волосся та заплітати його у коси. Кішка в цей час почала вмивати свою білу мордочку з чорними плямами навколо очей, що робили її схожою на маску. Потім пухнаста перебралася на крісло і, згорнувшись калачиком, почала тихо муркотіти. Закінчивши з зачіскою, Бєлова вимкнула нічник і закуталась у простирадло. Трохи покрутившись у ліжку, дівчина нарешті заснула.

Спочатку Кітті опинилася у повнісінькій темряві. Блукаючи хтозна де, вона постійно натикалася на якісь перешкоди. Нарешті очі дівчини змогли хоч щось розгледіти.  Далеко попереду серед туману мерехтіли вогники, і Кітті вирішила підійти до них поближче. З кожним кроком ставало світліше, щільний туман почав розсіюватися. Вогники виявилися старими ліхтарями на кованих стовпах, що були розкидані по всьому парку. Бєлова впізнала це місце. Старий парк, що розкинувся з іншого боку залізниці, ледве дихав, існуючи лише завдяки небайдужим людям, які прибирали тут сміття та доглядали за рослинами. Занедбана алея виглядала таємничо та зловісно. Дівчина обережно переступала через широкі тріщини на асфальті, аби не впасти. Зненацька з неба почав сипатися сяючий пісок. Дівчина невідривно дивилася на блискучу завірюху, яка засипала усе навкруги. Зачарована незвичайним дійством, Кітті виставила руки перед собою і спробувала зловити незвичні піщинки, але вони пролітали долоні наскрізь. Торкаючись землі блискучі іскорки одразу перетворювались на туман, який швидко став приховувати деталі оточення. Дівчина відчула тривогу та захотіла якнайшвидше знайти вихід звідси. Але ноги самі понесли її кудись до глибини старого парку.

Зупинилась вона лише біля живої огорожі. Обережно пробираючись через високі кущі, дівчина вийшла на ще одну широку алею.  Крізь густий туман проглядалася велика світла пляма. Якимось чином дівчина раптом опинилася біля неї та чомусь подивилася угору. Перед нею було старе чортове колесо.  Іржаві кабінки тихо поскрипували, гойдаючись із сторони в сторону, хоча вітру не було, і це трохи лякало. Позаду дівчини щось прогуркотіло, і, підстрибнувши від несподіванки, Кітті повільно озирнулась, нічого не побачивши. Раптом у кущах неподалік щось почало рухатись. Злякана Бєлова швидко сховалася у кабінку колеса, яка висіла як раз понад з платформою. Несподівано роздався гучний скрегіт іржавого заліза. Похитнувшись, та розсипаючи лахміття старої фарби, величезна конструкція почала рухатися. Кітті силоміць схопилась за поручні, намагаючись не впасти униз. Позаду неї роздався гучний демонічний сміх, і білі фігури пролетіли прямо над нею, одразу щезнувши у темряві. Перелякана Бєлова зойкнула і захотіла зістрибнути, але тепер вона чомусь була на самій верхівці колеса, яке зупинилося. На деякий час наступила повна тиша. Від висоти їй стало зле. Борючись із запамороченням, Кітті намагалася прокинутися, але марно. Дивний сон продовжувався.

Знову заскреготавши, колесо зробило ще пів-оберту та спустило дівчину униз. Вистрибнувши з кабінки, вона трохи заспокоїлася. Якесь дивне відчуття повело її вглиб хащ, де зникли дивні фігури. Почуття страху нікуди не ділося, але коли під ногами почали спалахувати дивні символи, його пересилила цікавість. На самому краю чутності Бєлова уловила слова якоїсь пісні та пішла у напрямку звуку. Символи під ногами, коли вона на них наступала, спалахували різними кольорами, розбарвлюючи темний асфальт. Крок за кроком дівчина йшла вперед на голоси, аж доки не дійшла до широкої галявини.