Глава 9. Повернення.

Був літній день. Арест чекав на принцесу біля порту, вже думаючи їй все розповісти. Але замість принцеси він зустрівся з Вальтером. Той підійшов до нього непомітно, що Арест навіть не одразу відчув його присутність.

-Привіт, Арест. – промовив Вальтер, опираючись о перила.

- І тобі привіт. – посміхнувся. – І як так вийшло, що ти вирішив повернутись. Все таки майже двадцять років минуло.

- Ти не надто і засмучений. Все таки одружився на принцесі. Точніше вже на королеві.

- Селеста часто згадує про тебе. – перевів тему, відчуваючи, що от-от і прийде його дружина.

- А ти все такий же. Навіть коли ти був камінням, цікавіший був.

- Що ти мені то нагадуєш? Я не спеціально опинився тут. Думаєш мені так хотілось знайти рівного по силі в такому ранньому віці?

- На моєму «рівному по силі» ти одружився. Так що ти не надто переймайся. – промовив Вальтер, після чого подивився в бік парку і побачив, що Селеста вже майже підійшла до них, вирішив піти. – Мені вже час. Не хочу псувати вам цей день.

- Бачу, ти повернув свої сили.

- Майже. Ти оберігай її. Мені хотілось би з нею зустрітись.

Посміхнувшись, Вальтер розчинився в повітрі. Арест ще довго дивився туди, де стояв Сентор, але коли дівчина підійшла, звернув всю увагу на неї.

- Привіт, кохана. Ти вчасно.

- Привіт. Уявляєш, коли я йшла сюди, мені здалося, що я відчула Ребітта! Мені так хотілось його побачити…

- Не переймайся. Думаю, що колись все таки ви зустрінетесь. – вказав рукою на парк, що знаходився ліворуч, продовжив. – Ходімо прогуляємось і поговоримо.

- Ти такий серйозний, ти в порядку? – схвильовано поцікавилась дівчина, направляючись за чоловіком.

- Я в порядку. Я хотів тобі дещо розповісти… Це дуже важливо і мені здається, що ти готова.

- І що саме? – поцікавилась Селеста, дивлячись перед собою.

- Я почну з початку, але одразу скажу що це пов’язано з Вальтером і з нами. Сподіваюсь, що ти зрозумієш. – зітхнув. – Колись давно. Більше восьми мільярдів років, на планеті, котра звалася Алірія зародилося життя. Я, як і Мірал, як і Вальтер народились на цій планеті перед самою появою всесвіту. А якщо точніше, то Вальтер існував ще задовго до створення цієї планети. Алірія – перше створіння, що з’явилось, була донькою Вальтера. Точніше його витвором. Загалом… як я міг бачити, то ще коли Вальтер існував в просторі сам на сам, з’явився промінь світла. Це перше, що колись вдалося побачити йому за багато мільярдів років його існування. Він так захопився тим променем, що на знак подяки такому диву, він створив дитя. Вона мала вигляд точнісінький, як той промінь, поки він не зник. Тим променем світла була ти – Селеста. – він поглянув на свою дружину і побачив її здивований вигляд, пояснив. – Точніше, якщо казати просто: ти, як і Вальтер вирішили подивитись на світ з іншого боку. Але ти зникла, точніше той промінь світла зник раніше, ніж навіть з’явилася перша планета і створіння на ній. Вальтер, ясне діло, дуже переймався за це і постійно спостерігав за Алірією, те створіння, що він створив, сподіваючись на те, що він побачить твоє відображення в ній. Але роки життя на планеті змінили її вигляд. Вже за декілька неділь до створення всесвіту, Вальтер вирішив ризикнути і подивитись, як то мати якусь живу оболонку. Створив всі умови для цього, він просто очікував підходящий момент. І от він настав. Алірія почала створювати мене і Мірала. Це дало змогу Вальтеру з’явитись на світ. Саме головне забув, Алірія не знала, хто її створив. Вона навіть не знала, що хтось існував до неї.

- Так… виходить, що Вальтер весь час все знав?

- Не зовсім. Ми всі дізнались про це, тільки тоді, коли у нас у всіх вже з’явились рівні по силі. Ти була останньою частинкою цього великого многолітнього пазлу.

- Зрозуміло… І що далі?

- А далі було створено декілька паралельних вимірів. І нас трьох розкидало по різним планетам. Я, на відміну від Вальтера, знайшов рівного по силі майже одразу. Я багато не пам’ятаю з тих часів…. Тож повернемося до Вальтера. В перший раз ми з ним зустрілись, коли я прибув сюди у вигляді космічного тіла. Ві навіть не зрозумів, що це таке. Друга наша зустріч і остання, до цього часу, сталася у дві тисячному році нашої ери. Виявилось, що його мапа, показала йому, що такий як він, точніше схожий, зараз знаходиться там, тут. Не важливо! Миготіння мапи це показувало.

- Завжди дивувалася його мапі. Як він її так зробив.

Арест потиснув плечима, бо на це питання навіть сам Вальтер не знав відповіді. Вирішив перевести тему, він ще дуже довгий час розповідав дружині їх історію. Це зайняло майже пів дня. Але коли настав час повертатись додому, принцеса раптово спитала:

-Якщо я все вірно зрозуміла: Вальтер з’явився самий перший, потім з’явилась/зникла я, з’явилась Алірія, потім Вальтер потрапив на Землю. Жив собі спокійно, потім його сили стали неконтрольовані. Його батьки зникли, коли підійшов їх час повертатись на планету Алірія. Дружина Вальтера – Небо і його діти були створені самим Вальтером, але коли вони зрозуміли, що шкодять йому, просто пішли.

- Не зовсім так. Точніше… Його дружина і діти дійсно пішли, але не пройшло і року, як вони назавжди зникли. Зараз вони вже скільки років навіки заховані в обручці. Звісно, що Вальтер не може їх знайти. Не можливо знайти те, що вже давно не існує, як «окреме». Думаєш, чого він не знімає цю обручку вже багато років? Хоча він і зустрічався з Блискавкою багато тисяч років, але він не разу не знімав обручку.

- Тепер зрозуміло чого Блискавка його покинула.

- Це не через це сталось. Там свої проблеми були. До того ж, Вальтер десь в середині знає, що це він сам собі створив сім’ю. Але якщо ти йому це скажеш, він покруте пальцем і скаже, що дурка неподалеку.

- Зрозуміло… Так на чому я зупинилась… Точно! Диво, його сестра, також була лише однією із створінь Вальтера. Коли вони почали зникати, сили Вальтера все більше жили самі по собі. Потім коли, я з’явилась, в нього вони взагалі зникли, а частина захована в талісмані, котрий він сам і створив. І зараз ти мені кажеш, що його сили повертаються, а талісмани можуть існувати навіть без власника, з попередніми здібностями, що дістались їм від перших власників. Я все сказала?