Глава 7. Подарунок, що змінить життя

Настав вечір. До замку поступово приїжджали вельможі з різних куточків королівств. Всім було цікаво нарешті побачити спадкоємицю. Король «ховав» її протягом п’яти років і нарешті вирішив показати, але навіть цей вечір був великою таємницею і всі хто сьогодні побачать принцесу, повинні мовчати про це.

- Мій королю. Все готово, всі прибули і вже знаходяться в бальній залі. Очікують лише Вас та принцесу.

Промовив дворецький, уклонившись. Гарольд на ці слова лише кивнув і промовив: «Починаємо».

В цей час Вальтер знаходився в залі разом з іншими гостями і спостерігав за ситуацією навколо. Йому «випала честь» побувати на балу, точніше його здібностям і це ще більше «давило» на нього. Стільки людей... сподіваюсь, що кільцю достатньо буде здібностей, щоб працювати всю ніч. Міркував про себе Вальтер і навіть не помітив, як за ним вже довгий час спостерігав Скеля.

Все вирішив, Сентор озирнувся і помітив погляд Скелі, посміхнувся, швидко ідучи до виходу. Нарешті опинившись сам на сам, він поглянув на кільце і промовив, прикриваючи очі: Аус, активуй! В цю мить Білосніжне сяйво обплело його, а на голові, біля вух, з’явилися невеличкі «камінчики», що сяяли спочатку яскраво, а потім зникли в середині самого Вальтера, тим самим наповнюючи його новою здібністю і одразу даючи можливість почути найвіддаленіші звуки. Його рука від кільця до плеча покрилася білим рукавом, що наче пік, але це відчуття швидко зникло, залишаючи на місці «рукава» чорні полоси, що скоріше нагадували зебру.

Все ж, я хотів щоб це було не так важко. Ну що, пішли виконувати роботу. Подумав про себе Сентор, одразу заходячи до зали і вже чуючи цікавеньку розмову.

Він почув слова про прогулянки принцеси за межами замку. Це ніхто нне міг знати, окрім тих викрадачів. Зіставив всі факти, Сентор вирішив повідомити про це королю. Замовник точно сьогодні присутній! Ці викрадачі не випадковість. Вальтер продовжував слухати розмови гостей, поки чекав на Гарольда.

Як тільки Альф з’явився в залі, Вальтер до нього підійшов і все розповів. Король здивовано і маючи сумніви ще раз спитав:

- Це сто відсоткова інформація?

- Звісно. – кивнув в сторону двох жінок, що розмовляли в сторонці. – Ці дві пані, говорили про це. Одна з них володіє інформацією.

- Ну що ж. Перевіримо.

Заявив король посміхаючись. Він повернувся до гостей і звернув на себе їх увагу.

- Доброго вечора, пані та панове. Рад вітати вас на цьому балу в честь моєї доньки.

Він привітався і одразу заявив про те, що йому нещодавно розповів Вальтер. Звернувшись до гостей, попросив тих, хто володіє інформацією піднятись і розповісти все. Звісно гості почали переглядатись в надії дізнатись на що натякав Гарольд. Та пані, що нещодавно розповідала своїй подрузі про принцесу вирішила підняти руку і розповісти. Але її розповідь тільки нагнітала навколишню обстановку.

Під час розповіді один з чоловіків заперечив слова дівчини, через що сам і попалився. Вальтер прознав про те, що той чоловік виявився замовником, і одразу подав сигнал Гарольду,  той, в свою чергу, люб’язно попросив тих двох покинути залу. А іншим гостям заборонив, за будь-яких обставин, щось розповідати «зрадникам».

Як тільки все стало спокійно, до зали запросили принцесу. Вона увійшла і одразу привіталася з усіма. Побула вона там не більше трьох хвилин. Не маючи наміру довго тримати доньку при гостях, Гарольд ще раз нагадав про правила і, взяв Селесту за руку, чекав поки та попрощається з усіма.

Закінчив з цим коротким вітанням, Вальтер разом з принцесою покинули зал. І в той час, коли двері за ними зачинились, король оголосив вечір відкритим і одразу заграла музика.

 - Принцесо, Ви були неперевершені! – відходячи подалі, затвердив Сентор.

- Дякую, Вальтер, але я так хвилювалася, вони всі дивилися на мене! – переймаючись, дівчинка все скоріше йшла до своєї кімнати.

- Зайченятко, все пройшло чудово, не переймайся. Гарольд тобою пишається.

- Точно! Давай сходимо до нього пізніше, перевіримо як він там.

- Для чого? Він же в безпеці.

- Ти зараз зі мною, а він там один! Хто його захистить?!

- Дядько Скеля та тітка Блискавка про нього подбають, а тобі вже час йти спати. Завтра важкий день.

- І все ж таки ми до нього сходимо!

Вимовила принцеса, заходячи до своєї кімнати, Вальтеру залишалось тільки погодитись і очікувати.  Залишившись один, він подивився на свою руку і прикриваючи очі, промовив: Аус, спати! Одразу «камінчики» з’явилися біля вух після чого перетворилися на пил, який швидко повернувся до кільця. Рукав «зебра» засяяв білосніжним сяйвом, одразу захопив і самого чоловіка, після чого все одразу зникло. Тепер можна не хвилюватись. Все одно навіть здібностям потрібний відпочинок.

Час минав настільки швидко, що гості навіть не помітили як настала глуха ніч. Принцеса в котрий раз вмовляла Вальтера перевірити, як там Гарольд, але той казав, що підуть вони пізніше. В якусь мить, Вальтер вже не міг сидіти і відійшов на дві хвилинки, а принцеса в цей час вийшла зі своєї кімнати і сама відправилася до зали, де все ще лунала музика і було чутно сміх. 

Дівчинка вже дійшла до зали, але почула кроки позаду себе, очікуючи, що то був Вальтер, вона обернулася і одразу затихла.

В цей час Вальтер повернувся до кімнати принцеси, але не знайшов її там. О ні. Ні. Ні. Ні! Тільки не вона! Сподіваюсь я встигну! Про себе думаючи, Сентор намагався повірити в те, що йому здалося те відчуття небезпеки. Не бажаючи запізнитись, він перевірив, що поруч нікого і майже вигукнув: Селері, рушай! Жовте сяйво поглинуло чоловіка. Коли воно зникло, жовтий рукав вже був на ньому, а на його ногах, було відчуття, що сапоги скороходи вдягнені. Сподіваюсь, що мені здалося. Він поспішив до бальної зали, в надії, що вона зараз там. Коли почув голос принцеси, він миттю скоротив відстань, йому залишалось лише кілька метрів…