Глава 4. Одинадцять королівств

5 тис. років до н.е.

В ті роки на головному материку, до котрого влада трьох сімей не доходила, з не звідки з’явився камінь. Через нього всі сперечались, намагаючись забрати цей камінь собі. В той же час, хлопець котрий жив найближче до цього космічного тіла, не витримав суперечок і вирішив покинути свій будинок, щоб знайти тихе і спокійне місце на цій планеті подалі від того каміння.

Роздобув корабель і зібрав невелику команду, він вирушив дослідити світ, сподіваючись знайти хоч якийсь спокійний куточок і почати життя з чистого аркуша.

Довгі місяці Лавр, так звали хлопця, блукав світом у пошуках і тут йому усміхнулася вдача. Коли хлопець зневірився, один із команди прокричав: «Земля!». Всі відмахнулися, думаючи, що вони просто повернулися назад і вже хотів Лавр крикнути їм, щоб розвертали корабель, як хлопець, котрий спостерігав з воронячого гнізда, ще раз крикнув: «Земля!». Усі переглянулись між собою. Вони здивувалися, що їхній товариш не замовкає і вирішили все ж таки перевірити. Раптом пощастить, і це те, що вони шукали?

Вони висадились на берег і озирнулися.

- Цей острів порожній, не думаю, що ми тут когось знайдемо. – вигукнув  Джек капітану, вже думаючи, про повернення на палубу.

- Давайте пройдемося, просто оглянемося. Якщо нічого – повернемося.

Тільки крикнув Лавр, як почулося шарудіння листя. Острів був заповнений деревами, що не давало можливості повністю побачити хоч щось далі  декількох метрів, але ще більше псував цю можливість туман, що виднівся вдалині.

Команда, набравши необхідну кількість продуктів та будь-якої зброї, попрямувала досліджувати острів. Перебуваючи десь на середині шляху, один із команди помітив незвичайне: перший будинок серед цього «лісу».

- Цей острів точно живий! - з якимось хвилюванням затвердив Джек, і, дивлячись на капітана, сподівався повернутися на корабель.

Але той був непохитний, він вирішив першим піти і не помилився. Тільки обійшов будинок, як перед ним відкрився чудовий вид на мегаполіс, який був прихований густим туманом та деревами. Тут вирувало життя.

- Давно я не бачив такої краси. – очі Джека блищали, він і подумати не міг, що в далині «від світу» може бути така краса.

- Давайте дізнаємось, може знайдеться призвідник.

Запропонував Лавр і одразу наважився підійти до першого, кого побачив. Привітався і спробував дізнатися, що це за місце, і хто їм заправляє. Перехожий був не дуже балакучий, але все-таки відповів. Він направив мандрівників у центр міста, як потім з'ясувалося королівства, де вони зустріли «призвідників».

В центрі була розташована велика будівля, не дуже схожа на палац, але деякі моменти нагадували ті палаци, що розташовані на рідній землі Густа. Зайшов в будівлю, перед хлопцями постали новітні технологій. Лавру навіть здалося, що ззовні ця будівля менше. 

Команда підійнялася на останній поверх і перед величезними дверима, заввишки більше трьох метрів, зупинилися, зустрівшись зі секретарем.

- Доброго дня.  У вас призначено зустріч? – поцікавився не відриваючись від монітору.

- Ні. Ми тільки прибули на цей острів.

Ці слова здивували чоловіка і він одразу звернув увагу незнайомців на великий стенд, що був по ліву сторону від нього.

- Ознайомтесь. Це наші королі і те, через які питання вони можуть Вас прийняти. Тому погляньте, з якого Ви питання прийшли і скажіть мені. Я про Вас повідомлю головному.  

- А це не Ваша робота? – не очікувано поцікавився Джек.

Секретар поправив окуляри і пронизливо подивився на хлопця, після чого холодно промовив:

- В мої справи входить повідомити про Вас, якщо Вам потрібно до них. А питання з якого Ви прийшли - тільки Вам відомо. На стенді все сказано. Навіщо мені зайвий раз розповідати те – що Ви і самі можете побачити?

- Джек, ми самі подивимося.

Лавр вирішив не нариватись і тому тихо відвів друга до стенду.

- Ого. В них одинадцять королів на одне королівство? – здивувався Еміль

- Там написано, що король один, а помічників десять. – пролебедів Джек, дивлячись на питання.

- Головний в них – Марій Альф. Щось знайоме, вам так не здається? – запримітив Густ, продовжуючи дивитись на стенд.

- Так, таке прізвище начебто використовувалося в тій книжці.

- В якій? – не відриваючись спитав, Марк.

- Ну в тій, про 17 королівств, назва начебто… « Те що сховано» чи якось так. Там було щось таке: «Колись за морями, океанами, в самому потаємному місці, куди і птиця не долетить, знаходилося королівство головних – як його полюбляли називати королівство Альф. Правителі завжди…» І таке інше. Пам’ятаєш? Нам ще в дитинстві про це читали. – згадав Джек, дивлячись на портрет третього.

- Може це саме воно? – пробурмотів Густ уважно вдивляючись в портрети.

- Що ти кажеш? – не почув, що пробурмотів його друг, поцікавився Джек.

- Та нічого. Дивись. Климент Кінг, Омелян Адамс , Венедикт Дефо, Амур Тенс, Арефій Мітт, Орест Кармеліон, Гордей Стефф, Демід Ганс, Арістотель Мальт, Нікон Фауст, Марій Альф. Тобі не здається, що вони йдуть по своїй владі?

- Тобто…? – здогадуючись, про що саме хоче сказати Лавр, Джек продовжив. -  Найголовніший – Марій, майже не маючий вдали – Климент? Та ні, може це просто по важливості справ?

- Тобі здалося. Коротше, давай скажемо, що прийшло до Марія, а там вже розберемося.

Запропонував Лавр і всі його підтримали. Хлопці знову підійшли до чоловіка і той одразу повідомив про мандрівників головному. Отримав дозвіл, секретар вказав рукою на двері.

Постукав, хлопці очікували дозволу пройти всередину і почув коротке і трохи грубе "Увійдіть", відчинили двері і зайшли.

Перед ними постали одинадцять чоловіків. Усі були одягнені у костюми та сиділи кожен за своїм столом. Той, хто знаходився в центрі, швидше за все, був головним, відзначив для себе Лавр і звернувся до присутніх.

- Добрий день панове. Мене звуть Лавр Густ. Я капітан корабля. Подорожую світом, щоб знайти спокійне місце для життя.