Пролог

На дворі був літній день. Сонце тільки-но почало вставати, простилаючи своє проміння по всьому замку.  Одразу за ним, де дві річки зливаючись в одну утворювали коло, росло надзвичайне дерево.

Коли сонце піднялось достатньо високо, промені доторкнулись кінчика листка і в цей час чарівне дерево розпростерло свої дивні, незвичні гілки з величезною кількістю пелюсток. Само дерево тягнулося до сонця, а в ночі до місяця, даючи можливість самій природі грати промінням на його листках.

За цим дивом із вікна замку спостерігала дівчина, тримаючи в своїх руках незвичайний дарунок - кулон: кришталевий листок на танталовому ланцюжку. І скільки не дивилась на цю прикрасу, вона завжди знала, що він поруч.

А в цей час, сонце продовжувало здійматися вгору демонструючи кришталеве озброєння дерева і даючи змогу побачити в кожному його листячку свій особливий візерунок з власною історією.

Селеста бачила це дивовижне дерево кожен ранок і кожної ночі. І все одно кожен раз торкаючись стовбура із кришталевих листків різного кольору, не могла стримати свого захоплення. Ніякі спостереження з вікон замку не могли їй замінити того відчуття, що було, коли вона стояла з ним поруч. Тому, недовго думаючи, Селеста вийшла на вулицю і направилась у бік саду. В самому центрі, заховане за стільки років від сторонніх очей, продовжувало процвітати – це саме магічне і неймовірне – Кришталеве дерево.

В трьох кроках від загадковості, дівчина присіла навпочіпки і провела рукою по землі, в ту же мить виросли дві троянди, більші за дерево, по обидва боки.

- Привіт, Валлі. - прошепотіла вона і присіла поряд з ним. – Тепер ти вже у всьому світі відомий як Кришталь. Сподіваюсь ти не дуже проти.

Посміхнулася дівчина і в цей час її кулон засяяв. Настав день "На один рік".