Доля людини визначається тим, що відбувається в її голові, коли вона вступає в протиріччя з зовнішнім світом.
~•~ Ерік Берн
Аврора обробляла фото з останнього весілля, яке вона фотографувала. Вона любила фотографувати весілля, такі фото були найщирішими. Адже, шлюб - це священний союз двох закоханих.
Свого весілля у неї ніколи не було. А їй так само, як і іншим дівчатам, хотілося вдягнути білу весільну сукню, станцювати свій перший шлюбний танець, дати клятву "на вічно" своєму коханому. Коханому, якого в неї нажаль чи на щастя - не було! Хіба не кожна дівчина мріє про це з самого дитинства?
Вона хотіла відчувати себе щасливою і просто насолоджуватися життям, адже воно таке швидкоплинне. Можливо, колись її мрія здійсниться... Із глибоких думок її вивів телефонний дзвінок, номер був не знайомим:
- Алло, слухаю вас! - відповіла вона.
- Авроро, привіт! Це Маркіян, пам'ятаєш мене? - сказав знайомий приємний голос.
- Так, звісно! Привіт. - вона була здивована. Коли вона давала йому свій номер, то навіть не сподівалася, що він коли-небудь подзвонить.
- Як у тебе справи? Як поживала?
- У мене все добре. А ти як там?
- Я теж - не погано. Хотів запитати чи ти не проти випити кави у суботу?
- Я б залюбки, але маю фотографувати весілля! - повисла коротка пауза - Давай, краще в неділю? - запропонувала вона.
- Ок, тоді у неділю...