~•~ 6. Віч-на-віч із собою

~•~Березень 2020 р.~•~

Аврора стояла над умивальником в ванній кімнаті і спостерігала за своїм блідим обличчям у дзеркалі. Їй знову наснився той самий кошмар...

- О, Господи! Коли вже все це закінчиться? Там була не я, не я! Я ні в чому не винна! - шепотіла Аврора - Все, досить! Зберися, заспокойся! Це всього лише сон і нічого більше...

Аврора витерла обличчя - чистим м'яким рожевим рушником, який пах фіалками і попрямувала на кухню заварювати каву. На годиннику була 5:00 ранку, Аврора точно більше не засне. Тай сенсу спати вже не було, адже скоро на роботу. В Аврори був такий пунктик, коли б вона не прокинулася вночі - вона вже не могла спати, аж до ранку. Вона була в постійному стресі, іноді її мучило безсоння, а також - совість. Через недосипання, вона часто дрімала на роботі, за що неодноразово отримувала на горіхи. Все це було не просто звичайним безсонням і як давно воно почалося - вона вже не пам'ятала... Хоча ні, вона точно пам'ятала, той день - день, який став початком кінця!

- Може сходити прогулятися? Але ще дуже темно, тай на дворі холодно, як-не-як сьогодні - другий день весни. О, і День народження в хресного, треба буде обов'язково привітати! - вголос думала Аврора.

Чайник закипів і Аврора залила свою улюблену "Львівську каву" окропом та вирішила прийняти душ, поки кава заварюється. Вода була теплою та приємною на дотик, вона наче огортала її своєю тонкою пеленою. Аврора розслабилася, аж раптом пролунав телефонний дзвінок...

Від несподіванки Аврора здригнулася: - Цікаво, хто дзвонить так рано? - подумала Аврора - Нічого передзвоню пізніше!

Через 5 хв, телефон знову задзвонив, Аврора саме витиралась рушником. Жбурнувши мокрий рушник в корзину для брудної білизни, Аврора поспішила до спальні, де вже втретє дзвонив телефон. А раптом, щось трапилося? Погодьтеся, ніхто не дзвонить так рано без причини.

На екрані висвітилося ім'я Аля, це була найкраща подруга Аврори: - Так, алло! Привіт. Що трапилося? - запитала Аврора піднявши слухавку.

- Ава, Діма мене кинув. Що мені робити, адже я так його люблю?! - трохи тремтячим голосом промовила Аліна, вона плакала.

- Аля, що трапилося? Як це він тебе кинув? Я думала у вас все прекрасно, останні 6 місяців? - схвильовано запитала Аврора.

- У нього є інша, вона подзвонила йому серед ночі, коли ми спали... Все було так чудово, романтична вечеря і фільм! Прекрасна ніч... І раптом тут дзвонить ця сучка і вимагає, щоб він негайно приїхав! Він встає, повільно одягається і йде до неї, так і нічого не пояснивши. Але ж я не дурепа, я все розумію! Чому б це він перся кудись серед ночі? - п'яним голосом нила Аліна.

- Аля, блін, може то його сестра? Може щось трапилося? От він і пішов нічого не пояснивши. Не накручуй себе, поговори з ним. - заспокоювала подругу Аврора. - Ти що п'яна?

- Але, Ава у нього немає сестри, він - єдина дитина в сім'ї! І я не дурепа! Я знаю що в нього є інша! Я відчувала, що він якось віддаляється від мене... але робила вигляд, що все добре! Я ж не істеричка, щоб закочувати скандали! І нічого, я не...не...не п'яна! Випила кілька келихів вина, а може то був коньяк... - вона явно була на підпитку.

- Так, Аліна, ану заспокойся! У тебе сьогодні вихідний, так?

- Так, у мене вихідний. А до чого тут це? Авроро, ти що не розумієш?.. Діма... Він... Він... Козел! - Аліна знову розридалась.

- Алічка, люба моя, просто заспокойся, добре? Зараз ти приймеш душ і підеш у ліжечко. Тобі треба відпочити. А ввечорі після роботи я до тебе забіжу і ми нормально поговоримо, ок?! - заспокійливим голосом промовила Аврора.

- Добре, сонце. Авророчко, ти знаєш, ти - моя найкраща подруга... Я тебе люблю! - її голос звучав без схлипування.

- Звичайно. І я тебе! Бувай! - попрощалася Аврора.

- Папа, зайка. - і Аліна поклала слухавку.

На годиннику була 6:30, Аврора випила вже холодну каву і почала шукати в шафі речі, які можна було одягнути на роботу.

За освітою Аврора була психологом, але ось уже рік працювала на "Укрпошті" начальником, клієнти любили і поважали її, хоча бували різні випадки. Але Аврора не була конфліктною особою і знаходила індивідуальний підхід до кожного клієнта, яким би "скандалістом" він не був. Можливо, у цьому їй допомагала освіта психолога, а можливо, вона просто любила дарувати людям радість.

Аврора одягалася у теплий ангоровий светер і чорні брюки. Зав'язала волосся у високий хвіст і вийшла в прихожу. Там вона взулася в улюблені чорні черевики, натягла кашимірове пальто і в'язану пов'язку на голову. Потім взяла свій чорний рюкзак із вішака, ще раз перевірила чи все у ньому на місці і вийшла з дому.

Їй ще потрібно було їхати на роботу з двома пересадками. Тому вона завжди виходила з дому в 7:00 ранку, щоб встигнути на 8:30 на роботу.

Ранок був прохолодним й по-троху виглядало сонечко. Аврора підійшла до зупинки і стала чекати свій тролейбус номер 13, який вічно запізнювався. Він завжди був переповнений людьми, особливо зранку! Але, що зробиш - зараз були такі часи в країні, коли середньостатистичний працівник, не мав особливого вибору в транспортному засобі.

***

Аврора приїхала на роботу рівно в 8:25. Зайшовши у приміщення, вона привіталася зі своїми колегами. Після чого попрямувала в "офіс", а точніше - своє робоче місце. День був чудовим та сонячним і настрій також хорошим. Як добре, що зараз початок місяця і людей не так багато. Адже, коли почнеться комуналка, люди ще з 8:00 ранку займатимуть чергу. На даний час, на "Укрпошті" була найнижча комісія за послуги, тому багато пенсіонерів платили тут. 

Відкривши зміну, вона перевірила електронну пошту. Їй, як відповідальній особі, потрібно було завжди бути в курсі найсвіжіших новин. Ще сьогодні вона мала - прийняти відомості по пенсії, бо з 4 по 25 почнуться її виплати. Тому треба, щоб дані на комп'ютері були в порядку, інакше люди не зможуть отримати пенсію.

Не можна сказати, що Аврора обожнювала свою роботу, їй більше була до душі фотографія. Фотографія - одне з небагатьох хобі, яке було в Аврори. Колись вона навіть мріяла стати професійним фотографом, але мабуть не судилося... а зараз у неї не було на це часу. Якось давно вона писала вірші, подруги були в захваті від них. Але, роки йшли, люди мінялися, друзі зникали і натхнення теж. Зараз Аврора писала мотиваційні пости в Instagram під своїми фото у вільний час і мріяла про щасливе майбутнє.