4.1

Ліс був змішаним. Серед високих хвойних дерев пробивалися світлі стовбури берез, а під ними росли чагарники, трави та квіти. Іноді на шляху вставав молодий дуб. Ліс пах свіжістю, смолою та землею. Птахи щебетали на гілках, під ногами пружинило від опалого листя. Ліс здавався спокійним та безпечним, але ми не розслаблялися. Знали, що тут можуть бути небезпечні тварини.

Гриби нам траплялися нечасто. Але варто було знайти галявину, як мішок або рюкзак наповнювалися за дві секунди. Тут росли лисички та маслюки. Густий грибний ароматний дух лоскотав нюхові рецептори, обіцяючи смачний обід.

У тому ж лісі ми пообідали. Перед приготуванням я добре вимила лисички у невеликому струмку. Вода в ньому виявилася прісною. Тушкували гриби, приправивши їх сіллю. Шкода, що в нас не було олії, щоби їх насмажити. Різноманітність у меню щоразу призводила до гастрономічного екстазу. Цей раз не став винятком.

Поки їли, обговорювали способи заготівлі маслюків.

— Засолити маслюки можна гарячим чи холодним способом, — Матвій дістав із гермомішка гриб і показав, як треба його чистити перед заготівлею, розповідаючи далі. — В обох випадках гриби потрібно попередньо очистити від шкірки та ретельно промити від піску та дрібного сміття. Якщо першим способом, то попередньо маслюки варять у підсоленій воді зі спеціями, а потім заливають їх розсолом у банках чи бочках.

— Нам би діжок для соління зробити, — зітхнув Микита, додаючи собі в тарілку добавку.

— Кадушка теж підійде чи глиняні горщики твоєї сестри. При холодному способі гриби викладають шарами, присипаючи сіллю та спеціями, і ставлять під гніт, щоб вони пустили сік.

— Мариновані грибочки з картоплею — це ж смакота! Але, хлопці, не бачу сенсу везти звідси гриби. Вони теж псуються. І висушити у нас їх не вдасться. Візьмемо лише те, що зібрали. Дорогою готуватимемо. Може, м'яса якогось добудемо і насмажимо з грибами, — я мрійливо заплющила очі, представляючи смачне соковите м'ясо з грибочками.

— Поліно, ти ще будеш? — спитав Матвій, показуючи на дно казанка.

— Доїдай. А я піду помию біля струмка посуд. Ви потім тарілки мені принесіть, — підвівшись, почекала, доки хлопці вискребуть смачні рештки з дна, і забрала порожній казанок.

Струмок був зовсім недалеко від місця нашої лісової стоянки. Між стволами я бачила багаття і чоловіків, які про щось спокійно перемовлялися. Потім я захопилася роботою. Вода в струмку була терпимо холодною, і я вирішила відійти трохи убік і обмитися.

Найскладнішим на цей час було дотримуватися особистої гігієни. Були дні, коли зовсім не виходило добре викупатись. Максимум обтерти мокрою ганчірочкою пахви та інтимні місця.

Якоїсь миті я втратила пильність і не почула, як на мій запах з густих чагарників з протилежного берега струмка з шелестом вискочив величезний печерний ведмідь, його хутро було клаптями темно-бурим і сірим. Вставши на задні лапи, він обнюхував повітря, вловлюючи мій запах. Я ще не бачила його, бо занурилася у думки. Ліс у той момент, здавалося, затамував подих, коли колосальна істота рушила вперед, її гострі пазурі залишали глибокі відбитки в м'якій землі.

Тільки коли пролунало низьке приглушене гарчання, я повернулася в реальність.

Тремтіння пробігло хребтом. Мене охопив страх, але паніка точно стала б моєю смертю. Як була без одягу, я повільно відступила, не зводячи очей з грізного звіра. Ліс, здавалося, зімкнувся навколо мене, створюючи страшну атмосферу, коли в тиші стародавніх дерев спалахнула боротьба за панування. Звір чи людина?