Розділ 8. Як жити далі?

Так буває: ви через щось сильно нервуєте, надумуєте собі різні страхи, а насправді все виявляється набагато простішим.

Ось і діти сприйняли новину про потрапляння в далеке минуле зовсім не так, як я очікувала.

Ліза розумна дівчина. Вона зуміла скласти докупи всі дива, напад звіра, зчитати мою нервозність і зробити висновки. Їй тільки не вистачало почути підтвердження від мене.

— Це точно? — нервово смикаючи край кофти, спитала Єлизавета.

— Жодних сумнівів, — зітхнула я і подивилася на Іллю.

У хлопчика тремтіли губи, а очі наповнилися сльозами. Я одразу кинулася обіймати його. Він нерозбірливо бурмотів якісь слова.

— Іллюша, маленький мій, злякався?

— Ні! Тьотя Поля, це я винен! — зарюмсав хлопчик. Його трясло. А я могла тільки міцніше притискати його до себе та гладити по голові. Якось обіцяти, що все буде добре, язик не повертався.

— Іллюша, в чому ти винен?

— Ти просила не відкривати гру, а я її відкрив! Тепер ми всі опинилися тут!

Насилу до мене дійшло, про яку гру говорить хлопчик. Які дурниці часом спадають на думку в критичній ситуації! Одне стало зрозуміло: простими відмовками не обійдешся. Варто було розкласти ситуацію по поличках і довести Іллюші, що його провини точно немає!

— Стривай, ти говориш про ту гру, що подарувала тобі Ліза?

— Джуманджи, — з надривом провив хлопчик.

— А коли ти її відкрив?

— Сьогодні вранці, коли прокинувся.

— А! Тоді це точно не ти винен. Пам'ятаєш, як уночі небо світилося?

— Так, — кивнув він, прислухаючись до моїх слів.

— Ось те світіння й закинуло нас у минуле. Дядько Микита розповів, що бачив стіну синього світла, коли вони опинилися у воді після аварії яхти.

— Іллюшко, я теж його бачив, — вклинився в розмову Соболєв-старший. Я навіть забула, що він поруч, доки розмовляла з дітьми. — І чого ти соплі розпустив? Це ж пригода! Адже ти не один. Сестра поруч. Тьотя Поліна теж. Ми з тобою порибалили на славу! А я ще тобі розповім, як пастки ставити на раків. Ти ж хотів у похід? Ось тобі похід! І час уже нашу білугу смажити, а то протухне.

Остання пропозиція звісно призначалася мені. Але я не розсердилася. У цей момент я була щиро вдячна пану Соболєву за Іллю. Хлопчик уважно слухав чоловіка. Навіть сльози висохли. Очі заблищали від інтересу. А головне, жодного страху не лишилося!

***

Діти та Соболєв-старший вирушили на кухню обробляти та смажити на решітці білугу. Чоловік виявився затятим рибалкою і багато знав про рибалку, обробку та способи заготівлі улову.

— Іллюшо, ось ти знаєш, що осетром можна отруїтися, якщо його неправильно розтелесувати? — Соболєв легко залучав до розмови хлопчика. Я бачила, як він тягнеться до чоловічого товариства. Йому його вкрай не вистачало. — Лізо, нам потрібна гаряча вода.

— У нього є отруйна залоза, як у риби фуга? — запитала Ліза, ставлячи невеликий казанок на триногу.

В багатті ще тліло гаряче вугілля, і розпалити його сухими трісками й полінцями було легко. Але запаси колотих дров швидко закінчувалися, як і питної води у шестилітрових пластикових пляшках. Наш запас не був призначений для такої кількості людей.

На кухню прийшла допомогти Аліна. Інші жінки не виявили інтересу. Залишились сидіти біля великого багаття. Вже ніхто з них не істерив. Скоріше, через те, що втомилися, а не через те, що прийняли ситуацію.

— Осетрові мають візігу. Вона швидше псується. Ось її потрібно видаляти. Бажано, чим раніше, тим краще. У цих риб замість хребта йде хрящоподібна трубка, усередині якої знаходиться більш м'який хрящ.

Слова пан Соболєв супроводжував діями.

Риба була така велика, що не влізла б у стандартну ванну. Тому її вирішили обробляти просто на землі. Розстелили шматок клейонки, яка заміняла скатертину, і дружно закотили білугу на неї.

— Ось зараз вода добре підігріється, і я поллю нею рибу від хвоста до голови. Гаряча вода допоможе позбавитися слизу і розм'якшить жорсткі бляшки на спині.

Я дочекалася, коли чоловік зробив усе, про що говорив, прибрав зябра, очі, акуратно розтрощив черево, делікатно видаляючи жовчний міхур, і радісно оголосив, що Іллюха спіймав самця. Товсті тяжи молок наполовину заповнили відро, що подала Аліна. І після Соболєв зробив у верхній частині туші два розрізи: біля хвоста та біля голови. Він підчепив виделкою товстий білий тяж і обережно почав тягнути.

Бачачи, що мої діти захоплені та під наглядом, я вирішила зайнятися чимось іншим.

Вже відійшовши, я почула, що раніше на Київській Русі візігу використовували для начинки пирогів.

***

Для тих попаданців, що залишились в живих, життя тривало.

Намет уже хтось заново встановив. Я бачила, як кілька чоловіків зайшли до нього поспати. Вартові пильнували на своїх постах. Осторонь лунав стукіт сокир — рубали дрова.

Печерного лева на місці не було. Поки я з дітьми була на березі біля катамарана, Микита організував зняття шкіри зі звіра на пляжі нижче за течією. У води робити це виявилося зручніше та чистіше.