Вже години три я сиджу біля дерева і думаю , як зняти одяг. Вже сходить сонце , а я ще досі знаходжуся в лісі. Ще є декілька проблем: перше , цей костюм мігічний і ніяк не знімається , а із-за рукавичок, що є частиною кофти я не відчуваю нічого. Друге, вже шоста ранку і треба йти до додому. Але в костюмі просто так не пройдеся. Третє, я хочу їсти і цим все сказано. Четверте, я не знаю , як використовувати сили. Навіщо треба було прикликати Мірея? Навіщо? Тепер горя не набирешся. Але сидячи , зняти проблему не зможу. Аби я знала , які сили маю... І навіщо цей встроєний годинник в рукавичку... Він досить дивний і має дивну будову: всього дві стрілки і п'ять поділок. При тому стрілки стоять.
Я недовго думаючи встала і пішла до міста... Може я вмію літати?
Треба спробувати.
– Взлітай! Лети драконе! Рік, я хочу повернутися. Що мені робити? Як рятуватися? Вогняна стріла! - я різко замахнулась рукою і в дерево полетіла одна стріла покрита вогнем. Коли вона врізалась в стовбур, те вспихнуло і через секунду на тому місці валявся попіл і декілька сухих листочків, з маленькими сухими гілочками.
– Ну хоть щось! А коли я стала вголос розмовляти сама з собою? Це все ти винний Рік, треба було розповідати правила користування до того , як розповів про чарівну команду. Точно! Чарівна команда! Рік, збавляй оберти. Ні? Сильно пафосно? Ну тоді простіше. Перевтілюсь... - секундою тому я стояла ще в драконьому костюмі , а зараз тримаю свого Мірея на руках. Все повернулось. Зате тепер знаю , як "скинути мантію''.
– Рік , ти як? - запитую я в Мірея , який лежить у мене на руці не подаючи признаків життя.
– Ти надто довго була перевтілина і частина моєї сили витікала некуди. Наступного разу будеш думати. Мені , щоб відновитись достатньо просто поїсти. Я хочу ізвивистого сиру... Мммм.
– Фу , ні. А може чогось іншого? Нащо тобі ця бридотина. Вона ж пахне за кілометр.
– Якщо хочеш перевтілюватися в дракона , пахни як сир. І май совість, я не насміхався над тобою коли ти їла олив'ні каракулки.
– Ти спостерігав за мною? Довго?
– Відтоді , як ти пересилилась в цей світ.
– Жах. Все, ходім збиратися в академію. Хлопець Елай відміняється, натомість в академію поступає Елайза , дочка збіднілого барона , що навіть не входить до кола членів середнього королівського знаття.
– Ти впевнена в своєму виборі? Можливо..
– Небійся , Рік. Можливо і будуть чеплятися, але тепер в мене проблем набагато менше. Посох знайдений і вже повернутий до світу богів , я це відчуваю. Нам всього лиш залишилось дізнатися особистість Блека і врятувати світ від сторонників його. Діло замалим, тому йдемо до академії здавати вступний екзамен, по дорозі якраз купимо тобі того жахливого сиру. Тепер я вічно пахнитиму ізвивистим сиром...
– Все буде добре. І до цього прекрасного, терпкого, найсолодшого у світі аромату ти ще встигних звикнути. А поки ходімо за ним
– Угу.
Пів годинни потому...
– Ну і де той твій сир? - пошепки запитую Ріка.
– Подивись направо і прямо, голову на 90⁰ і , ось він! Дивись який він прекрасний. Купляй скоріше , бо я не втримаюся.
Цей голос , що лунав з мого рукава був настільки єхидний, аж самій це почуття передалось.
– Дайте, будьласка ізвивистого сиру, три коробки по повному колу. - потім пошепки добавила. - Тобі на скільки цієї кількості вистачить?
Мені також пошепки відповіли...
– Ти знущаєшся?! Мені цього на три доби навіть не вистачить!
– Рік! Обжора...Добавте ще двадцять п'ять кружків. Повних! - говорила я вже голосно продавцеві.
– Добре.І навіщо вам стільки цього сиру? Ну хоч ви його купили. А то б знову викинули.
– Ну раз таке діло, залиште мені ще п'ятдесят коробочок повних кругів.
– Юху! - почувся писклявий голосок з рукава сукні.
– Ам.. - не встиг продавець договорити , як я його перебила.
– Переносний будильник. Щоб не заснути по дорозі , а то в мене таке буває. Дякую вам за сир, бувайте.
– Як швидко минає час! І наука на місці не стоїть, зараз годинник переносний , а завтра що - ліжко. - продавець повернувся до мене спиною і в чомусь почав копошитися, а я взяла корзинку з сиром і пішла в напрямку ... а в напрямку чого? Я не знаю де академія.
– Рік, а підкажи, де знайти академію магії?
– Тобі треба йти в кінець села , аж там на кордоні з лісом побачиш замок. То академія, нам туди. І будь обережна, я відчуваю небезпеку. Тобі на Захід. І весь час прямо. Столиця не така велика , як здається, я за годинну її облетів. Ходім. Я вказуватиму дорогу.
– А уяви собі , скільки ж мені йти.
– То в чому проблема, в тебе є крила. І дай мені сирок.
Той непосидючий Мірей виліз з рукава сукні і хутко підлетів до корзинки, відкинув простирадлочко і залетів до сиру.
– Мммм, як я довго не куштував його. Майже пів тисячоліття.
– Не весь їж. Тобі ще місяць триматись на цій кількості. А крила не можу , навіть не маю права використовувати в нижньому світі.
– Ой! Ой! Ой! Я відчуваю небезпеку. Вона рушила в напрямку академії. Ти знаєш куди рушати... А о ще дещо. Ти маєш особливі здібності. Твоя сумка , коли ти перевтілюєшся не проста , то портал. Із нього ти можеш діставати чарівні речі, але тільки один раз на перевтілення. Після використання сумки ти матимеш п'ять хвилин до обороту. За п'ять хвилин ти повинна вибити звідкись вакуума і заточити його в своїй сумці, розсіяти туман мечем. А після битви не забудь відновити все. Тепер давай.
– Почекай , треба сховатися.
Я забула в невеличку розвилку і сховалася між будинками...
– А як мені літати?
– Ти не можеш літати! Тільки пересуватися. Не забувай, ти не просто Магічка , ти суперсильна. І маєш незвичайні здібності. Дізнайся всі сили свого костюму, давай. І запам'ятай , всього п'ять хвилин після використання...
– Угу, Рік, розправ крила!
Секунда , яскраве червоне світло, і от я вже стою в костюмі і масці. Відчувається якась легкість в діях і як нібито твій розум замінений чимось. Тепер діють тільки інцтинтки.
#5050 в Фентезі
#768 в Бойове фентезі
#9827 в Любовні романи
#2192 в Любовне фентезі
Відредаговано: 14.04.2021