Глава 4

Діана

Деколи так важко думати про щось дійсно важливе, коли твоя голова забита не тим. Я хотіла скоріше піти з коледжу і випустити пар в іншому місці, де працювали мої знайомі.  

Та все ж, дівчина з якою я навчаюсь на одному факультеті запропонувала сходити в кафе і хлопці зі старших курсів теж хотіли приєднатися. Серед них був один, який вже давно мені подобається, тому я не бажала втрачати цей шанс.  

Леслі сказала, що знає одне кафе неподалік, тож всі дружно відправились туди. Я намагалася не зосереджувати забагато уваги на Вілу, але мені подобалося, коли я ловила його задумливі погляди на собі.  

Вільям — високий хлопець з добре розвиненими м'язами, які він і не думав ховати. В нього кучеряве волосся каштанового кольору і добрі карі очі. Я замітила його ще на першому курсі, коли потрапила під дощ і замість того, щоб пройти повз він накрив мене своєю курткою. Можливо, це не так вже й романтично, адже куртка в нього була подерта і стара, та я все одно дуже довго потім згадувала хлопця і сама дивувалася, чим він міг мене зачепити.  

В кафе не було багато народу, ми сіли з краю, біля вікна. З одного боку красивий вид, а з іншого — кондиціонер, що прямо таки рятував від жари.  

Поки решта говорили про екзамени, які нас чекають, я зосередилася на Вільямі. Він теж не зводив з мене погляду і, коли посміхнувся, я відчула як в районі грудей щось пропустило удар.  

Такого я не відчувала ще з... Давно, словом. Хотілося і йому усміхнутися, але я стрималась. Не можна відразу кидатися з головою в нові стосунки, а я їх навіть не потребую... Та хто мені мішає просто насолоджуватися тим, що я йому теж не байдужа? Флірт ніхто не відміняв і не забороняв.  

Я не зразу замітила, коли нам принесли замовлення і вирішила втамувати спрагу холодним латте. Втім торкнувшись напою я відчула настільки солоний присмак, що захотіла блювати. Весь вміст стаканчику миттєво опинився на Леслі, до якої я саме обернулася.  

Дівчина широко відкрила рот, не вірячи, що я могла це зробити. Та я сама не вірила.  

Злість миттєво заповнила мене знову. Та, що за день такий?!  

— П-пробачте, я... Я не думала, що ви...— почала заїкатися дівчина з ідіотським малюнком на шиї.  
— Ти вмієш думати? — тихо і обережно спитала.  

Зрозумівши, що щось не так в моєму голосі, вона намагалася сховати голову в районі свого глибокого декольте.  

Я піднялася, привертаючи увагу тої малої кількості клієнтів тут, та мені було байдуже.  

Вона була майже одного зі мною ростом, але за рахунок високих каблуків я все ж виграла в цьому питанні. Підійшла ближче і сказала тихо, але з захованою погрозою в голосі:  

— Сама оплатиш?  
— Так, — киває, раніше, як здавалося смілива дівчина.  
— Розумничка. За нас всіх і я не спішу звідси йти, а тепер принеси мені чізкейк, і тільки спробуй знову щось таке зробити. Я дізнаюсь і ти пожалієш.  


Я стримувала себе від того, щоб не почати кричати і трощити тут все довкола. Ненавиджу такі ситуації, ще більше, тому, що тут я якраз невинна! Винні батьки цієї криворукої! Чому таких взагалі приймають на цю роботу?  

Я сіла на місце, але попереднього бажання фліртувати з Вілом вже не було. З’явилося бажання поїхати додому і послати все, але я не збиралася так просто здаватися.  

І в результаті, ми все ж відправилися в клуб, де танцювали, пили, сміялися... Словом, все, що має бути в житті кожної молодої людини. Але я вкотре ловила себе на думці, що це не те, що мені потрібно. Я не хочу тут бути. 
 

Та потім музика змінювалася і моє бажання «запалити» на танцполі переважило те, що шепотіло: «спати».