Розділ 4. Зустріч з Ауреліусом

Ніч була незвично тихою.
Надто тихою.
Навіть вітер, що зазвичай шепотів серед дерев і ковзав уздовж скелі, цього разу завмер, ніби боявся порушити невидиму межу. Зорі світили холодніше, ніж завжди, а місяць завис над світом, мов німий свідок прийдешнього.
Ельвіра прокинулася різко — ніби хтось покликав її без слів. Серце билося тривожно, а всередині розливалося відчуття, схоже на очікування удару. Вона підвелася з ліжка й підійшла до вікна.
І тоді побачила світло.
Воно не було срібним, як у Адиля, і не холодним, як спалахи Небесного суду. Це світло було золотим — теплим, давнім, важким. Воно ніби не освітлювало простір, а стверджувало своє право бути тут.
— Адилю… — прошепотіла вона.
Він з’явився поруч майже одразу, ніби відчув те саме. Його обличчя стало серйозним, крила злегка напружилися.
— Він прийшов, — тихо сказав він. — Я сподівався, що в нас буде більше часу.
— Хто він? — спитала Ельвіра, хоч серце вже знало відповідь.
Простір перед ними здригнувся, і світло почало згущуватися, набуваючи форми. Повітря стало щільним, ніби сам світ схилився перед тим, хто входив.
Ауреліус з’явився без спалаху й грому — як неминучість.
Його крила були величезні, золотисті, переливалися в місячному сяйві, немов викувані зі світла й пам’яті. У його погляді не було ні гніву, ні жалю — лише безмежний досвід і втома того, хто бачив надто багато доль.
— Адилю, — промовив він. Його голос лунав не у вухах, а всередині свідомості. — Ти повторюєш мою помилку.
Адиль зробив крок уперед, інстинктивно заслоняючи Ельвіру.
— Якщо це помилка, — відповів він, стискаючи кулаки, — то я приймаю її.
Ауреліус подивився на нього довгим, пронизливим поглядом.
— Я теж колись говорив ці слова, — тихо мовив він. — Я теж вірив, що кохання здатне змінити закони.
Він перевів погляд на Ельвіру. І в цю мить вона відчула, ніби її душу розкрили, прочитали й зважили.
— Людське серце надто крихке, — продовжив він. — А кохання з ангелом… смертне.
Ельвіра стисла руки, відчуваючи, як усередині підіймається страх — не за себе, а за Адиля.
— Але ж хіба любов обирають? — раптом сказала вона, сама дивуючись власній сміливості. — Хіба почуття питає дозволу в законів?
Ауреліус повільно повернувся до неї.
— Саме тому ти небезпечна, дитя, — промовив він. — Ти ставиш запитання, що руйнують порядок.
Він зробив крок ближче, і світло довкола стало яскравішим.
— Ти розумієш, що твоя доля пов’язана не лише з ним? — спитав він. — Ти — вузол. Перехрестя. Через тебе можуть упасти Небеса… або врятуватися.
Адиль різко підвів голову.
— Не смій покладати на неї цей тягар!
— Уже пізно, — спокійно відповів Ауреліус. — Вона пробудилася.
Ельвіра відчула, як усередині неї знову спалахує те саме світло — тепле, але лякаюче сильне. Хвороба, біль, страх — усе відступало перед цим відчуттям, ніби вона згадувала, ким була задовго до свого народження.
— Я не хочу влади, — тихо сказала вона. — Я просто хочу жити. Кохати. Дихати.
Ауреліус заплющив очі.
— І саме це робить тебе найнебезпечнішою.
Він знову подивився на Адиля.
— Я втратив усе, — мовив уже м’якше. — Ту, кого кохав. Своє місце. Самого себе. Я прийшов не судити… а попередити.
— Я готовий на все заради неї, — твердо відповів Адиль. — Навіть якщо це коштуватиме мені крил. Або життя.
Золоте світло здригнулося.
— Тоді слухай уважно, — сказав Ауреліус. — Незабаром почнеться випробування. Небеса вже рухаються. Люмінар не зупиниться. Тобі доведеться зробити вибір — між нею і рівновагою світів.
Він востаннє подивився на Ельвіру.
— А тобі, дитя світла, належить зрозуміти, ким ти станеш: спасінням… чи катастрофою.
З цими словами золоте сяйво почало згасати. Простір зімкнувся, і Ауреліус зник так само тихо, як і з’явився.
Тиша повернулася — важка, дзвінка.
Ельвіра опустилася на коліна, дихання тремтіло.
— Адилю… — прошепотіла вона. — Якщо через мене ти втратиш усе…
Він одразу опинився поруч, підняв її обличчя долонями.
— Ти — не помилка, — сказав він. — Ти — мій вибір.
Вона притулилася до нього, розуміючи, що їхнє кохання — це не лише світло й радість. Це шлях крізь страх, жертву й невідомість.
А десь високо, за межами зірок, Небеса почали готуватися.
Випробування наближалося. 🌌✨