Розділ 14 — Темрява біля її серця

— Ельвіра…
Її силует був далеко.
Майже розчинений у світлі та тумані.
Але Адиль упізнав би її серед тисяч світів.
Навіть тепер.
Навіть тут.
Його серце забилося швидше.
Він зробив крок вперед.
Потім ще один.
Світло навколо ставало сильнішим, теплішим.
Після нескінченної темряви це відчувалося майже нереально.
Але щось було не так.
Чим ближче він підходив, тим сильніше повітря наповнювалося дивною напругою.
Наче сама реальність нервувала.
Наче боялася того, що мало статися.
Позаду незнайомець раптом заговорив:
— Зупинись.
Адиль не озирнувся.
— Це вона.
— Я знаю.
Його голос був незвично серйозним.
— Саме тому тобі слід бути обережним.
Адиль стиснув кулаки.
— Про що ти?
Тиша.
Потім тихе:
— Світ між світами ніколи не відпускає тих, кого торкнувся.
Холод пробіг по спині.
Але Адиль продовжив іти.
Тепер він уже бачив її чіткіше.
Ельвіра стояла посеред дивного простору, схожого на берег із чорного скла.
Над нею не було неба.
Лише нескінченне мерехтіння світла.
Її волосся ледь ворушив вітер.
Вона стояла нерухомо.
Надто нерухомо.
— Ельвіра!
Його голос нарешті долетів до неї.
Вона здригнулася.
Повільно повернула голову.
І в ту ж мить Адиль відчув, як щось стислося в грудях.
Її очі.
Одне око все ще світилося знайомим теплом.
А інше…
було темним.
Майже чорним.
Наче в ньому жила сама тінь цього світу.
— Адиль?..
Її голос був тихим.
Наче вона не вірила, що це справді він.
Він кинувся до неї.
І нарешті обійняв.
Міцно.
Так, ніби боявся, що вона знову зникне.
Ельвіра затремтіла в його руках.
— Ти прийшов…
Її голос зламався.
— Я ж казав, що знайду тебе.
На кілька секунд усе навколо ніби перестало існувати.
Лише вони двоє.
Їхній подих.
Їхні серця.
Їхній зв’язок.
Але потім…
Адиль відчув це.
Темрява.
Вона була всередині неї.
Слабка.
Але жива.
Він трохи відсторонився.
— Ельвіро… що сталося?
Вона мовчала.
Її пальці сильніше стиснули його руку.
— Я… не знаю…
Її голос був наляканим.
— Спочатку я чула лише голоси.
Пауза.
— А потім вони почали показувати мені речі.
Адиль напружився.
— Які речі?
Ельвіра опустила очі.
— Тебе.
Його серце стиснулося.
— Я бачила, як ти помираєш.
Повітря навколо стало холоднішим.
— Знову і знову.
Вона важко вдихнула.
— І кожного разу через мене.
— Це брехня, — одразу сказав він.
— Ні…
Вона різко підняла голову.
У її темному оці промайнула тінь.
— А якщо ні?..
На мить Адиль не впізнав її погляд.
У ньому був страх.
Глибокий.
Небезпечний.
Наче ця темрява вже встигла торкнутися її душі.
— Послухай мене.
Він обережно взяв її обличчя в долоні.
— Що б тобі не показували — це не ти.
Її очі затремтіли.
— Але я відчуваю її всередині себе…
І в ту ж мить…
простір здригнувся.
Сильно.
Настільки, що чорне скло під ногами тріснуло.
Незнайомець позаду різко підняв голову.
— Ні…
Темрява навколо Ельвіри почала рухатися.
Повільно.
Наче жива.
Вона піднімалася по її руках тонкими чорними лініями.
Ельвіра скрикнула.
— Адиль!..
Він одразу притиснув її до себе.
Його світло спалахнуло інстинктивно.
І вперше за весь час у цьому світі…
крила знову з’явилися за його спиною.
Слабкі.
Напівпрозорі.
Але живі.
Світло вирвалося навколо них, стримуючи темряву.
Незнайомець завмер.
— Неможливо…
Адиль навіть не почув його.
Вся його увага була тільки на ній.
— Дивись на мене!
Ельвіра важко дихала.
Темрява намагалася піднятися вище.
До її серця.
— Я не хочу… втратити себе…
Її голос тремтів.
— Ти не втратиш.
Він притулився чолом до її чола.
— Чуєш мене?
Світло його крил стало яскравішим.
Теплішим.
І поступово темрява почала відступати.
Повільно.
Наче її щось обпалювало.
Ельвіра заплющила очі, судомно вдихаючи повітря.
А потім усе стихло.
Чорні лінії зникли.
Простір заспокоївся.
Лише їхнє дихання порушувало тишу.
Адиль не відпускав її.
Ніби боявся, що навіть тепер вона може розчинитися.
— Я тут, — тихо сказав він.
— І нікуди не піду.
Сльози блиснули в її очах.
— Чому ти завжди повертаєшся заради мене?..
Він ледь усміхнувся.
Сумно.
Але щиро.
— Бо ти — моє світло.
Тиша навколо стала теплою.
Майже живою.
Але десь у глибині цього світу…
щось прокинулося остаточно.
І тепер воно знало:
вони знову разом.
А значить…
час останнього випробування наближався.