Крила із попелу
Глава 9. Хорт’Нааль
Після Скель Небачених повітря змінилось. Воно стало важким, гірким, мов перед бурею, якої ще не видно, але вже відчуваєш. Далекі гори затягло попелом.
І хтось почав йти за ними...
Темний палац стояв на руїнах старого клану драконів, спаленого ще до великої Війни Згоряння. І в його тронному залі — стояв він.
Хорт’Нааль — Відступник, некродракон, вогненний колись, а тепер — тінь, тримана силою мертвих.
Його тіло було обвуглене, крила — не з шкіри, а з кісток і темної енергії. Очі світились — не світлом, а відсутністю.
Перед ним — карта.
На ній Іскра.
І дівчина.
І дракон із клеймом зради.
— Вона пробудила Вогнище, — сказав голос із тіней. — І це не просто магія.
— Це початок нового циклу, — відповів Хорт’Нааль. — Я був там, коли почався перший. І я його зупиню цього разу.
Хорт’Нааль послав тіней за ними. Але тепер — не глиняних.Це були Видихи — істоти, створені з магії драконячого подиху, висмоктаного з мертвих. Вони літали швидко, несли спокусу, страх, сумнів. І перша з них — вже стежила за Сірріусом і Лареєю.
---
#2868 в Фентезі
Відредаговано: 06.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
