Крила із попелу
Розділ 4. Світлоносна іскра
На четвертий день Ларея дістала зі своєї торби камінь — прозорий, мов сльоза, зі світлом, що тремтіло всередині.
— Це Іскра, — сказала вона. — Я не знаю, чому її чую. Але вона веде мене.
Сірріус упізнав її. Цей камінь — уламок Дихання Світла, першоджерела магії драконів. Колись його стерегли сім Великих. А потім… зник.
«Це не випадково», — подумав він.
«Ця дівчина — не просто провідник. Вона — частина того, що ми втратили.»
Тієї ночі небо знову розірвалось блискавкою.Удар блискавки влучив неподалік, розбив кам’яну арку, що височіла поруч із драконом. Іскра в руках Лареї спалахнула — не блідим світлом, а глибоким сріблом. Вона зомліла, впавши просто до грудей Сірріуса.
І він, не думаючи, вкрив її уламками крила.
Тієї миті Сірріус відчув… зв’язок. Не магічний. Глибший. Древніший.
Вона не просто лікувала його.
Вона змінювала його суть.
На світанку Ларея отямилась. Її обличчя було вкрите світлом. Вона не бачила його очима — але раптом знала, що Сірріус дивиться на неї.
— Я чую, як б'ється твоє серце, — прошепотіла вона.
Дракон не відповів. Лише поклав голову ближче.
Світло народжувалось у темряві. І хтось мав це пригадати!
#2868 в Фентезі
Відредаговано: 06.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
