Розділ 3. Сни

Нічі змінювалися світанками, але для Лареї це був лише ритм холоду і тепла. Вона не бачила сонця, та знала: день настав, коли птахи замовкли.

В долині — тиша. А у Сірріуса — жар.
Не вогонь. Щось інше. Щось, що повільно пробуджувалось під його лускою.

Ларея поверталася щодня. Вона носила м’яке листя терелії, натирала старі шрами мазями з кровоцвіту і сріблястої кори. Дракон мовчав. Але слухав. Він ніколи не бачив людини так близько. І вже точно не таку — сліпу, але впевнену.

— Твої крила не зростуть, — сказала вона якось. — Але ти знову злетиш. Іншим способом.

Сірріус вперше ворухнув головою. Легко. Але відлуння цього жесту пройшло крізь землю.

Коли Ларея спала, загорнута в плащ біля його грудей, Сірріуса охоплювали сни.

У них він знову літав.
Широко, вільно, без тягаря. Вітер грався його срібною лускою, хмари розступалися перед ним, мов шепіт перед правдою.

Спершу приходили спогади:

— Гори Еледрії, де дракони жили в злагоді.
— Арена Великого Крила, де навчали літати по зорях.
— Тіло його сестри Ауралії, зім’яте на каменях, коли впала — першою.

Потім сни ставали дивнішими. Нерозривні з болем.

— Він бачив себе — зі зламаними крилами, але з вогнем, що палав із грудей.
— Бачив, як стоїть серед згарища, а навколо нього — не вороги, а інші дракони, мертві. Вбиті ним.
— І в центрі — Ларея.
Вона стояла серед вогню. Не горіла. Не ховалась.
Її очі — порожні, як небо після бурі.
Але руки тремтіли, ніби в них була сила, яку вона не просила.

Він чув її голос, але слова не розумів. Тільки відчував:
вона кличе його не як зброю, а як частину чогось забутого.

«Чому ти приходиш до моїх снів, людино?»
«Тому що ти більше не лише дракон.»

Тоді… образи змінювались.

— Він ішов поруч з нею крізь гори.
— Вони стояли на березі Кістяного Круга.
— А в небі — дев’ять силуетів.
Великі. Легендарні. Дракони, що давно зникли.

    І всі вони…
дивилися на Ларею.

Сірріус прокинувся в момент, коли останній дракон схилив перед нею голову.

Його груди повільно здіймались. Щось в ньому змінювалось.
Вперше з моменту падіння він не боявся спати.
Вперше — хотів прокинутися.