Глава 24: Зустріч зі спадщиною минулого

Дорогою назад, коли Аріана вже залишала за собою ті загадкові землі, відчуття неспокою не полишало її. Їй здавалося, що щось чи хтось стежить за нею. Вночі вона прокидалася від того, що чула тихі шепоти вітру, ніби стародавні голоси намагалися донести до неї якесь попередження.

Наступного дня вона зустріла старого мандрівника, який йшов тією ж дорогою. Він виглядав виснаженим і старезним, але його очі світилися незвичайною енергією.

— Вітаю, дівчино, — промовив він, коли вони зустрілися на вузькій стежці. — Ти йдеш з півдня, чи не так?

— Так, — відповіла Аріана, пильно дивлячись на старого. — А ви хто?

— О, я простий мандрівник. Але мої шляхи перетинаються з історіями, подібними твоїй. Я бачу, що ти несеш у собі щось велике, щось могутнє, але водночас небезпечне, — сказав він, оглядаючи її з голови до ніг, наче бачив більше, ніж просто її зовнішність.

— Ви про Око Вогню? — запитала Аріана, здивована тим, що чужинець міг знати про її магічний артефакт.

— Саме так, — кивнув старий. — Але це лише початок. Ти носиш у собі не лише силу, але й відповідальність за майбутнє. Проте чи знаєш ти, що ці землі та їхні легенди пов’язані з тим, що в тобі?

Аріана затримала подих. Вона знала, що її шлях був сповнений загадок, але не усвідомлювала, наскільки глибокими можуть бути корені її подорожі.

— Що ви маєте на увазі? — запитала вона з обережністю.

— Ці землі колись належали давнім магам, які володіли силою, що перевищувала людські можливості. Око Вогню — це спадок цих часів. Ти лише перша, хто зміг розбудити його після століть сну, але це пробудження може стати початком не лише твоєї долі, але й долі цілого світу, — старий виголосив ці слова з особливим наголосом, і в його очах блиснула іскорка прихованого знання.

— То що це за сила? Чому я? — Аріана відчула, як серце починає битися швидше.

Старий усміхнувся.

— Ти була обрана не просто так. Кожен вибір, кожен крок приводив тебе до цього моменту. Але тепер, коли ти стоїш на порозі нових відкриттів, мусиш бути обережною. Сила, яку ти несеш, може принести як добро, так і руйнування. І все залежить від тебе.

— Що я маю робити? — запитала вона з нетерпінням, намагаючись знайти чіткі вказівки.

— Ти повинна знайти тих, хто розуміє цю силу краще, ніж будь-хто інший. Існує стародавній орден, який протягом століть охороняв знання про Око Вогню. Вони єдині, хто може допомогти тобі. Їхнє місце приховане в горах на сході, за межами відомих карт.

— І як мені їх знайти? — продовжувала Аріана.

— Коли ти будеш готова, вони знайдуть тебе, — сказав старий. — Але знай, що твої справи та дії матимуть значення. Часу в тебе мало, бо темрява знову піднімається.

З цими словами він повільно пішов геть, залишивши Аріану в задумі. Вона стояла на місці, відчуваючи, як холодний вітер приносить з собою тривогу майбутніх подій.

Вона продовжувала свій шлях на схід, відчуваючи, що її доля пов’язана з цими новими знаннями. Аріана зрозуміла, що те, з чим вона має справу, є не лише її особистим випробуванням. Її вибір впливатиме на цілий світ, і тепер вона не могла дозволити собі помилитися.

Вночі, коли вона вже готувалася до відпочинку, їй наснився сон. Вона стояла на вершині гори, а перед нею були три місяці, які світили на темному небі. В їхньому світлі блищали тисячі зірок, а на горизонті з’явився силует дракона з вогняними крилами. Його погляд зустрівся з її очима, і вона відчула, як його енергія торкнулася її душі.

— Пам’ятай, — пролунали слова в її думках. — Ти носиш у собі не просто вогонь, але й світло.

Прокинувшись, Аріана зрозуміла, що цей сон — знак. Знак того, що її шлях не закінчиться, доки вона не розкриє всі таємниці своєї сили і не знайде справжнього призначення Ока Вогню.

Попереду на неї чекала нова подорож. І з кожним кроком вона наближалася до розгадки, яка могла змінити її життя — і, можливо, весь світ.