Після битви, коли темрява відступила, Аріана і її супутники повернулися до королівства, що оговтувалося від наслідків війни. Місто, колись охоплене страхом і тривогою, тепер знову відчувало тепло сонця. Вулицями проходили люди, обіймаючи одне одного, і в повітрі панувала атмосфера полегшення.
Королева Алісса зустріла їх біля воріт палацу. Вона вже знала про перемогу, але побачити Аріану та інших своїми очима принесло їй ще більше полегшення.
— Ви врятували цей світ, — промовила королева, звертаючись до Аріани з пошаною. — Я не знайду слів, щоб висловити вдячність за вашу мужність.
Аріана почувалася невпевнено. Вона завжди вважала себе звичайною дівчиною, але тепер перед нею відкривалися нові горизонти. Вона відчула на собі вагу всіх очікувань, але в той же час радість від того, що зуміла виконати свою місію.
— Я не зробила б цього сама, — відповіла вона, кинувши погляд на Кейрона, Атароса та інших, що стояли поруч. — Ми діяли разом, і кожен із нас зіграв свою роль.
Королева кивнула, погоджуючись.
— Так, це була ваша спільна перемога. Але не думайте, що все закінчилося. Світ потребує відновлення, і на вас ще чекає багато роботи.
Аріана розуміла це. Війна залишила по собі не лише руїни, а й рани, які потребували часу на зцілення. Вона усвідомила, що її роль у світі ще не завершена, але це був новий етап — етап будівництва та надії.
Минуло кілька тижнів після перемоги, і Аріана почала пристосовуватися до життя без постійних загроз і битв. Вона провела час у палаці, допомагаючи королеві та її радникам вирішувати питання відбудови королівства. Але водночас у її серці залишалася незакінчена справа.
Її зв’язок із Оком Вогню не зник. Хоча артефакт більше не пульсував такою інтенсивною силою, вона все ще відчувала його присутність. Її нова сила стала частиною її життя, і Аріана розуміла, що тепер їй належить знайти спосіб жити з цим даром, не дозволяючи йому поглинути її.
Одного вечора, стоячи на балконі палацу і дивлячись на захід сонця, до неї підійшов Кейрон. Він був тихим і задумливим, але його присутність завжди приносила спокій.
— Як ти себе почуваєш? — запитав він, зупинившись поруч із нею.
Аріана не відразу відповіла. Вона подивилася на нього і зрозуміла, що це питання турбувало її вже давно.
— Не знаю, — чесно зізналася вона. — Я більше не та дівчина, якою була раніше. Я відчуваю зміни в собі, але не впевнена, чи розумію, хто я тепер.
Кейрон кивнув, і його погляд став серйознішим.
— Зміни завжди приходять після випробувань, — сказав він. — Але це не означає, що ти втратила себе. Ти завжди була сильною, і тепер просто потрібно знайти новий шлях.
Аріана мовчки поглянула на горизонт. Її душа справді змінилася, але вона зрозуміла, що Кейрон має рацію. Вона не втратила себе, просто стала іншою.
— Я хочу знайти баланс, — нарешті сказала вона. — Мені потрібно зрозуміти, як жити з цією силою, не втрачаючи себе.
— І ти це зробиш, — впевнено відповів Кейрон. — Я вірю в тебе.
Його підтримка завжди була важливою для неї. Аріана посміхнулася йому, відчуваючи тепло всередині. Хоча світ навколо неї змінився, вона знала, що з правильними людьми поруч їй усе під силу.
Кілька днів по тому Аріана вирішила вирушити в подорож. Їй потрібно було віднайти своє місце в новому світі, зрозуміти себе і свою силу. Вона попрощалася з королевою Аліссою, Кейроном та іншими друзями, які підтримували її на кожному кроці.
— Ти завжди можеш повернутися, — сказав Кейрон на прощання. — Я чекатиму.
— І я обов’язково повернусь, — відповіла Аріана, намагаючись стримати сльози. — Але спершу мені потрібно знайти відповіді на свої питання.
Її шлях пролягав через далекі землі, де вона мала зустріти нових людей, відкрити нові горизонти і, можливо, дізнатися більше про своє призначення. Аріана відчувала, що її подорож лише починається.
Йдучи далі по дорозі, Аріана знову відчула спокій всередині себе. Вона більше не боялася своїх сил. Світ, який розкривався перед нею, був повен можливостей, і вона була готова зустріти всі виклики, які випадуть на її долю.