Глава 20: Остаточне протистояння

Світло і темрява зіткнулися, і залу наповнив гучний тріск. Енергії обох сторін зливалися в єдиний вихор, що виривався з-під їхньої влади, мов бурхливий шторм. Аріана відчула, як її сили напружуються до межі, але вона трималася, направляючи всю міць Ока Вогню проти Темного володаря.

Кейрон, утримуючи свій меч перед собою, відбивав хвилі темряви, що нестримно насувалися. Його рішучість була непохитною, але навіть він знав, що самотужки довго не протримається. Атарос та інші маги зібралися навколо, намагаючись створити захисний бар’єр, щоб стримати могутність ворога.

— Аріано, ми не можемо триматися довго! — крикнув Атарос, направляючи всю свою енергію на підтримку захисту.

Аріана знала, що це вирішальний момент. Темний володар стояв перед нею, поглинаючи все більше сили темряви. Його червоні очі блищали від ненависті, і в його сміху звучала впевненість у перемозі.

— Ти не розумієш своєї долі, — його голос став гучнішим, прорізаючи повітря, як лезо. — Ти лише маленька частина цього світу. Твоє місце — в тіні, а не в світлі.

— Ні, — відповіла Аріана, зібравши всю свою волю в кулак. — Я вільна творити свою долю, і ти більше не будеш мені диктувати, хто я!

З цими словами вона відчула, як її серце заповнюється вогнем — вогнем, що був глибше за просто силу артефакту. Це була її власна сутність, її віра в себе, її рішучість захистити тих, кого вона любить. Її душа горіла, і це полум’я вирвалося назовні, огортаючи її тіло.

Темний володар відступив на крок, здивований цією зміною. Він відчув щось нове — силу, яку не очікував від Аріани.

— Ти не розумієш, що граєш з вогнем, — сказав він, але в його голосі вже звучали ноти тривоги.

— Я більше не граю, — відповіла Аріана, піднімаючи Око Вогню високо над головою. Світло, що виходило від нього, стало настільки яскравим, що навіть темрява почала відступати.

І тоді це сталося.

Полум’я вирвалося з Ока Вогню, розливаючись по всій залі. Воно було не руйнівним, а очищувальним, спопеляючи лише темряву і залишаючи все інше недоторканим. Аріана відчула, як її енергія зливається з цим вогнем, стаючи єдиним цілим із силою світла.

Темний володар закричав від болю, коли світло охопило його тіло. Він намагався боротися, але вже було пізно. Світло поглинуло його, знищуючи ту частину темряви, яку він контролював.

— Це неможливо! — його голос розривався на крики. — Я — вічний! Я не можу бути знищений!

Аріана стояла твердо, відчуваючи, як сила світла поглинає темряву навколо неї. І ось, через кілька миттєвостей, Темний володар розчинився у вихорі світла, залишивши по собі лише тінь, що швидко зникала.

Темрява, що наповнювала фортецю, поступово відступила, і залу наповнило яскраве сяйво. Аріана відчула, як напруга спала, і вона ледь не впала на коліна від виснаження. Кейрон підбіг до неї, підтримуючи її рукою.

— Ти впоралася, — тихо промовив він, дивлячись їй в очі. — Ти зупинила його.

Аріана глибоко вдихнула і кивнула. Вона відчула, як полегшення розлилося по її тілу, але знала, що її битва коштувала дорого. Сили покидали її, і артефакт більше не випромінював яскравого світла — тепер він був тихим і спокійним, як і сама Аріана.

— Ми зробили це, — прошепотіла вона, поглянувши на друзів, які все ще стояли навколо неї. — Але тепер час відпочити.

Вони покинули фортецю, залишивши за собою руїни темряви. Світ повертався до нормального життя, і навіть небо над головою стало яснішим і світлішим. Аріана відчувала, що виконала свою місію, але також розуміла, що її шлях ще не завершився.

— Ти назавжди змінила хід історії, — сказав Атарос, коли вони стояли на краю прірви, що відкривала вид на далекі землі. — І ця перемога завжди буде твоєю.

Аріана посміхнулася, поглянувши на сонце, що сходило на горизонті.

— Тепер я знаю, що можу змінити не лише цей світ, але й свою долю.

Вона знала, що попереду ще багато викликів і невідомих шляхів, але тепер у неї була віра в себе, сила світла і підтримка друзів. І цього разу вона була готова до всього, що чекало на неї попереду.