Глава 13: Темний володар

Коли вогняні дракони перетворили поле бою на розпечену арену, де темрява відступала перед їхнім полум’ям, Аріана відчула, що щось змінюється. Ворог був слабким, але десь у глибині вона знала: це була лише частина великого плану. Битва ще не завершилася, і попереду на неї чекав той, хто стояв за всіма темними силами — Темний володар.

Аріана, відчуваючи, як її вогняні крила знову розправляються за спиною, кинула погляд на горизонт. Відразу після чергової атаки драконів поле битви охопило незвичне затишшя. Ніхто не міг зрозуміти, що відбувається, але Аріана відчувала — наближається щось небезпечне.

— Що це таке? — тихо запитав Кейрон, стоячи поруч із нею і вдивляючись у далечінь. Його меч, ще вкритий попелом ворогів, був готовий до нового удару, але навіть він не міг не відчувати зростаючого напруження.

— Він тут, — прошепотіла Аріана, дивлячись на горизонт. — Темний володар.

Із темряви, що піднімалася, наче туман, з’явився силует — високий, темний, із палаючими червоними очима, які здавалося, просвердлювали простір. Коли він наблизився, усе навколо ніби втратило свої барви: небо стало похмурим, а світло почало згасати. Його сила була настільки потужною, що повітря стало важким для дихання.

Аріана зустріла його погляд і відчула, як у її душі ворушиться страх, але вона не могла дозволити собі здатися. Ця мить була вирішальною.

— Ти знаєш, хто я, — заговорив Темний володар, його голос звучав глибоко й похмуро, ніби з самих глибин темряви. — Я прийшов, щоб забрати те, що належить мені. Твої вогняні крила — лише частина того, що повинно стати моїм.

Аріана стояла прямо, відчуваючи пекуче тепло, яке вирувало всередині неї. Її вогняні крила знову запалали, і вона піднялася трохи вище над землею, дивлячись йому прямо в очі.

— Ти не зможеш забрати силу, яка належить не тобі, — впевнено сказала вона, намагаючись приборкати страх у своїй душі. — Я захищатиму це королівство й усіх його людей.

Темний володар посміхнувся, і від цієї посмішки земля навколо почала розтріскуватися.

— Ти не розумієш, маленька смертна. Я — це темрява. Я — це сила, яка знищує все на своєму шляху. Твої сили — це лише крихітка порівняно з моєю могутністю.

Аріана знала, що він був сильний, але вона відчувала всередині себе полум’я, яке могло протистояти йому. Її сила росла з кожним моментом, коли вона зустрічалася з його темрявою.

— Сила — це не лише те, що ти маєш, — промовила вона. — Це те, як ти її використовуєш. І я використаю свою силу, щоб зупинити тебе.

Вона направила свої руки вперед, і з них вирвався яскравий потік вогню, що ринув просто на Темного володаря. Він підняв руку, ніби це був лише легкий вітер, і відбив атаку зухвалою посмішкою.

— Ти повинна знати, що цього недостатньо, — холодно промовив він, і в ту ж мить його власна темрява почала оповивати поле битви.

Аріана відчувала, як темрява починає стискати її з усіх боків. Повітря ставало густішим, і навіть її полум’я, здавалося, слабшало під тиском цієї неприродної сили. Але вона не збиралася відступати. Її місія була занадто важливою, і вона знала, що несе в собі силу, яка здатна змінити хід цієї битви.

— Не бійся, Аріано, — почувся голос Кейрона, який стояв неподалік, стискаючи свій меч. — Ми разом із тобою.

Атарос теж підійшов ближче, тримаючи у руках старовинний артефакт — той, що колись допоміг їм знайти Око Вогню.

— У нас ще є зброя проти нього, — сказав він, показуючи на амулет, який сяяв слабким світлом. — Цей артефакт може допомогти тобі, але ти повинна вірити у свою силу.

Аріана взяла амулет у руки й відчула, як його енергія вливається в її тіло, підживлюючи полум’я всередині неї. Вона поглянула на Темного володаря, який збирав свою темну енергію для вирішального удару.

— Твоя темрява ніколи не поглине світло, — тихо промовила вона, але її слова відлунали по всьому полю битви.

З амулетом у руках і полум’ям, що горіло в її серці, Аріана піднялася ще вище над землею. Її крила спалахнули яскравіше, ніж будь-коли, і вона відчула, що зараз — той момент, коли її сила досягла свого піку.

— Ось вона — моя справжня сила! — вигукнула Аріана, і в ту ж мить навколо неї вибухнуло полум’я, яке охопило все поле бою.

Темний володар підняв свою темряву, намагаючись захиститися, але полум’я було надто потужним. Його темрява почала розсипатися під натиском яскравого світла. Аріана відчула, як його сила слабшає з кожною секундою, і вона знала, що наближається до перемоги.

— Це неможливо! — закричав Темний володар, коли його темрява почала зникати.

— Світло завжди переможе темряву, — промовила Аріана, направляючи вирішальний удар вогню прямо в його серце.

З гучним вибухом Темний володар зник у полум’ї, і разом із ним почала зникати вся темрява, яка охоплювала поле битви. Аріана, виснажена, повільно опустилася на землю, відчуваючи, як сила Ока Вогню знову повертається в гармонію з її тілом.

Коли битва завершилася, і темрява зникла, поле бою було освітлене першими променями сонця. Королівські війська вийшли з укриттів, вигукуючи слова перемоги. Воїни і маги святкували своє спасіння, і весь світ, здавалося, зітхнув із полегшенням.

Кейрон і Атарос підбігли до Аріани, допомагаючи їй піднятися.