Глава 12: Світанок битви

Настав день, коли доля королівства мала вирішитися. Аріана, Кейрон і Атарос стояли разом із тисячами воїнів і магів, що вишикувалися на рівнині перед величезним полем битви. Небо було похмурим, і хмари насувалися, наче саме небо готувалося до бурі. Тиша була гнітючою, і кожен чекав на знак до початку бою.

— Це той день, про який ми всі говорили, — промовив Кейрон, тримаючи свій меч, очікуючи наказу. — Час, коли всі повинні об’єднатися і битися за наше майбутнє.

Аріана вдихнула глибоко, відчуваючи, як полум’я всередині неї знову оживає. Вона згадала видіння, яке побачила в Оці Вогню: вогняні крила за її спиною, і вона серед битви. Тепер вона зрозуміла, що це був не просто символ, а щось більше. Її сила була ключем до перемоги, але також і загрозою, якщо вона не зможе її контролювати.

— Аріано, — промовив Атарос, стоячи поруч. — Пам’ятай, це твій шлях. Ти обрана, щоб вести нас. Але ти не одна. Ми всі з тобою.

Вона кивнула, намагаючись заспокоїти хвилювання, яке нуртувало всередині неї. Вона знала, що Кейрон і Атарос готові підтримати її до кінця, але битва, що наближалася, вимагатиме від неї більше, ніж просто сили — вона вимагатиме мудрості, впевненості й здатності приймати важкі рішення.

Коли війська ворогів з’явилися на горизонті, кожен із присутніх відчув, як повітря стало напруженим. Ворог був численний, і темрява буквально охоплювала все довкола, ніби саме поле боялося наближення цієї сили. Темні армії, що прийшли з глибин тіней, тепер стояли перед ними — і це був останній шанс на порятунок.

— Вони йдуть, — сказав Кейрон, стискаючи свій меч міцніше. Його погляд був твердий, але Аріана бачила, як у глибині його очей блищав вогник тривоги.

— І ми зустрінемо їх, — впевнено відповіла Аріана. Вона знала, що це не просто слова. Її рішенням було бути на передовій — захищати своїх людей і разом із ними протистояти темряві.

Коли військові барабани затихли, і перші промені ранкового світла розсіяли темряву, ворог зробив свій перший крок. Війська королівства рушили назустріч, і в цю мить усе здавалося застиглим.

Перший удар ворога був нищівним. Темрява напала з усіх боків, і воїни, яких Аріана бачила поруч за кілька секунд до початку, раптом опинилися в хаосі битви. Вогонь і холодне полум’я злилися в шаленій сутичці.

Аріана кинулася вперед, відчуваючи, як її сила піднімається всередині. Вона відпустила полум’я, і його пекучий вогонь вирвався з її долонь, знищуючи темних створінь, що наближалися. Її очі знову запалали тим самим яскравим світлом, і в цю мить вона відчула, що полум’я стало невід’ємною частиною її сили.

— Тримайся поруч! — крикнув Кейрон, відбиваючи удари темних лицарів, які атакували з усіх боків.

— Ми впораємось! — відповіла Аріана, але в її голосі все ж прозвучала нотка тривоги.

Кожен момент битви був напруженим. Темні сили здавалися безкінечними, і кожен новий ворог був сильнішим за попереднього. Але попри все, війська королівства стояли на своєму. Аріана знала, що їхня єдина надія полягала у взаємній підтримці.

— Вогняні крила! — раптом вигукнув Атарос, показуючи на небо.

Аріана підняла голову і побачила те, що раніше бачила у своїх видіннях — величезних вогняних драконів, які летіли в небі над полем бою. Їхні крила були як полум’я, і вони несли з собою загрозу як для ворогів, так і для союзників.

— Це те, що я бачила, — прошепотіла Аріана, розуміючи, що тепер доля всієї битви залежить від неї.

— Це твій час! — крикнув Кейрон, змахуючи мечем, і знову поринув у бій.

Аріана знала, що має зупинити драконів або використати їхню силу на свою користь. Вона піднялася в повітря, відчуваючи, як її власні вогняні крила розгортаються за спиною. Полум’я вирувало навколо неї, коли вона спрямувалася до неба, прямуючи назустріч драконам.

— Я зможу, — прошепотіла вона, зосереджуючи свою силу.

Коли вона наблизилася до першого дракона, Аріана відчула неймовірну енергію, що виходила від його вогняного тіла. Це був виклик, і вона знала, що має довести свою силу, щоб вони визнали її. Вона простягнула руку вперед і відчула, як полум’я навколо неї стало ще сильнішим.

Дракон зупинився, і їхні очі зустрілися. Вони спілкувалися без слів — вогонь розумів вогонь. І в ту мить, коли дракон нахилив голову в знак визнання, Аріана зрозуміла: вона змогла.

— Вогняні дракони тепер на нашому боці! — вигукнула вона, коли дракон рушив у бік ворогів, піднімаючи величезні хвилі полум’я.

Битва змінилася. Вогняні дракони, ведені Аріаною, почали атакувати темних створінь, і ворог раптово втратив свою перевагу. Їхні ряди змішалися, і темрява почала відступати під натиском яскравого полум’я.

— Ми перемагаємо! — кричали воїни, коли один за одним вороги падали під вогняними ударами драконів.

Аріана відчувала, що її місія наближається до завершення. Вона знала, що ця битва вирішить долю всього королівства. Але водночас вона розуміла, що ще залишився один останній ворог — темна істота, яка стояла на чолі цієї армії.

Вона знала, що їй доведеться зустрітися з ним віч-на-віч.