Глава 8: Темна сторона гір

Наступного ранку Аріана прокинулася відчуваючи, що перед нею відкривається новий етап подорожі. Вогонь, який жив усередині неї, був спокійним, але її відчуття загострилися. Кейрон і Атарос зібралися біля входу до печери, готові вирушити до темної сторони гір. Аріана підходила до них, відчуваючи ледь помітну тривогу.

— Чому ми йдемо на темний бік гір? — запитала вона, поки вони збирали свої речі.

— Там пробуджується сила, яку ти повинна побачити, — відповів Кейрон. — Це не просто частина твоєї подорожі, це частина таємниці, яку ти повинна розгадати.

— Темна сторона — це місце, де вогонь не горить так само, як у нашому світі, — додав Атарос, дивлячись на небо. — Там панують інші сили, які можуть змінити рівновагу між світлом і темрявою.

Аріана знову відчула, як у ній прокидається легке хвилювання. Вона більше не боялася своєї сили, але це нове випробування змушувало її нервувати. Проте вона знала, що має пройти цей шлях.

— Ми повинні йти, — сказав Кейрон, киваючи в бік темної стежки, що вела в гори. — Темрява починає прокидатися.

Шлях до темної сторони гір був довгим і важким. Гори здавалися похмурими, і чим далі вони йшли, тим більше відчувалося присутність якогось зла. Аріана відчувала, як її внутрішній вогонь час від часу слабшав, наче відчував страх перед невідомим. Навколишнє середовище змінювалося — каміння ставало темнішим, і навіть повітря здавалося важчим.

— Що це за місце? — запитала Аріана, оглядаючись навколо.

— Це королівство тіні, — відповів Кейрон. — Колись тут жили могутні чаклуни, які навчилися керувати тінями. Їхня магія була настільки потужною, що вони могли контролювати темряву і навіть використовувати її для знищення своїх ворогів.

— Вони більше не існують? — запитала Аріана.

— Ні, їхня магія зникла багато століть тому. Але темрява, яку вони залишили після себе, досі існує, — сказав Кейрон.

Вони наблизилися до великої ущелини, де все довкола здавалося застиглим у часі. Гострі скелі, що здіймалися до неба, створювали враження величезного темного лабіринту. Сонячне світло ледь пробивалося крізь хмари, що зібралися на небі. Тут панувала гнітюча тиша.

— Ми повинні перейти через це, — сказав Кейрон, показуючи на вузьку стежку між скелями. — Там, на іншому боці, ми знайдемо те, що шукаємо.

Аріана відчула, як її тіло напружилося, але вона знову вдихнула глибше, відчуваючи, як полум’я всередині неї наповнює її енергією. Вона більше не могла дозволити собі сумніватися в собі.

Крок за кроком вони йшли вузькою стежкою, поки не досягли іншого боку ущелини. Там їх зустрів ще більш дивний пейзаж: земля була вкрита темними квітами, що випромінювали легкий, але зловісний фіолетовий світ. Аріана відчула, як холод пронизав її тіло.

— Що це за місце? — запитала вона.

— Це місце, де колись був трон тіней, — відповів Кейрон. — Легенди кажуть, що тут чаклунка, відома як Тіньова Королева, використовувала свою силу для контролю над тінями всього світу.

Аріана відчула, як щось дивне почало з’являтися на краю її свідомості — ніби тіні намагалися торкнутися її думок. Вона глибоко вдихнула, намагаючись не піддаватися цьому почуттю.

— І що тепер? — запитала вона, намагаючись зосередитися на завданні.

— Ти повинна пройти через це місце і відкрити те, що ховається в темряві, — відповів Кейрон. — Але будь обережна, тіні тут можуть мати власну свідомість. Вони намагатимуться маніпулювати тобою, змусити тебе засумніватися в собі.

Аріана відчула, як її внутрішній вогонь слабшає. Вона зрозуміла, що це місце впливає на її магію, але вона не могла зупинитися. Її подорож тільки почалася, і вона знала, що повинна пройти цей шлях, навіть якщо він буде найважчим випробуванням.

— Добре, — сказала вона, стискаючи кулаки. — Я готова.

Кейрон кивнув.

— Ми будемо поруч, але пам’ятай: лише ти можеш протистояти тіням.

Аріана вдихнула ще раз і зробила крок уперед, увійшовши в центр темного поля. Тіні навколо почали рухатися, ніби оживали, і їхні шепоти долинали до неї з різних боків.

— Ти не зможеш, — прошепотіла одна з тіней.

— Твій вогонь слабкий, — прошепотіла інша.

Аріана відчувала, як її серце почало бити швидше, але вона намагалася не піддаватися страху. Вона зосередилася на внутрішньому полум’ї, намагаючись зберегти контроль.

— Це тільки тіні, — сказала вона собі. — Вони не можуть контролювати мене.

Проте шепоти ставали все гучнішими, і тіні почали обертатися навколо неї, створюючи зловісне кільце. Аріана відчула, як холод пробирається до її серця. Але вона знала, що не може зупинитися зараз.

— Я сильна, — промовила вона вголос, намагаючись переконати не лише тіні, а й саму себе. — Я можу контролювати свій вогонь.

Вона зосередилася на внутрішньому жарі, намагаючись викликати його назовні, але тіні, здавалося, блокували її силу. Тоді Аріана закрила очі і вдихнула глибше. Вона повинна була знайти свою силу не в полум’ї, а в собі.

— Вогонь — це частина мене, — прошепотіла вона. — І ніщо не може змінити цього.

Тіні продовжували тиснути на неї, але Аріана більше не слухала їхніх шепотів. Вона відчула, як її внутрішня сила знову піднімається. І тоді, коли тіні вже були готові повністю оточити її, полум’я спалахнуло зсередини її тіла, розсіюючи темряву.