Глава 7: Полум’яні крила

Наступні кілька днів у Печері Драконів для Аріани були наповнені тренуванням і вивченням своєї нової сили. Вона вчилася контролювати вогонь, який тепер був частиною її самої, і почала розуміти, наскільки величезним і могутнім може бути цей дар. Кейрон і дракон-наставник, якого звали Атарос, допомагали їй відточувати майстерність і проходити інші випробування.

Кожного дня Аріана відчувала, як її зв’язок з полум’ям зміцнюється. Вона могла викликати його за своєю волею — тепер воно не виривалося назовні неконтрольованими спалахами. Її внутрішня сила росла, і з нею зростала її впевненість.

Одного ранку, коли світло сонця лише почало пробиватися через вузькі щілини у стінах печери, Атарос оголосив про наступне випробування.

— Тепер ти повинна навчитися літати, — сказав він, дивлячись на Аріану своїми палаючими очима.

— Літати? — перепитала Аріана, трохи здивовано. — Але я ж не дракон.

— Ти — не дракон, але ти маєш крила полум’я, — відповів Атарос. — Кожен, хто володіє вогнем, може навчитися літати. Вогонь — це не тільки руйнівна сила. Це свобода, це рух. Якщо ти навчишся керувати своїм вогнем, ти зможеш піднятися в небо, як дракони.

Аріана відчула, як її серце забилося частіше. Літати? Це було щось неймовірне. Вона навіть не могла уявити себе серед хмар, але її внутрішній вогонь, здається, відповів на ці слова. Тепер, коли вона контролювала свою силу, нові можливості відкривалися перед нею.

— Як я маю це зробити? — запитала вона.

— Ти повинна відкрити свої полум’яні крила, — відповів Атарос. — Це не просто магія. Це частина твоєї душі. Вогонь всередині тебе допоможе піднятися, якщо ти дозволиш йому.

Кейрон стояв поруч і мовчки спостерігав. Він бачив, як Аріана пройшла крізь усі труднощі, і тепер, коли вона мала навчитися літати, він знав, що це стане одним із найважливіших випробувань.

— Я готова, — сказала Аріана, намагаючись стримати хвилювання.

Атарос нахилив свою велику голову.

— Добре. Підійди до краю обриву.

Вони вийшли на велику скельну платформу, звідки відкривався вид на безкраї гори і долини. Небо було чистим і безхмарним, а вітер м’яко обдував обличчя Аріани. Вона підійшла до краю платформи і подивилася вниз. Висота була приголомшливою, але вона більше не боялася.

— Тепер закрий очі, — наказав Атарос. — Відчуй вогонь усередині себе. Він — твої крила. Дозволь йому підняти тебе.

Аріана глибоко вдихнула і закрила очі. Вона відчула, як тепло починає розливатися по всьому її тілу. Вогонь відповідав на її поклик. Спершу він був слабким, але поступово почав ставати сильнішим. Її тіло наче загорілося зсередини, але це не було боляче. Це було відчуття сили і свободи.

— Тепер уяви, як твоя душа розкривається, — продовжив Атарос. — Вогонь — це не просто полум’я, це крила, які піднімають тебе над усім. Вони дадуть тобі можливість літати, якщо ти дозволиш.

Аріана відчула, як її плечі охопило тепло, а за спиною з’явилося відчуття легкості. Вона уявила, як полум’я стає частиною її тіла, як воно утворює невидимі крила. І раптом, її руки самі піднялися вгору, і вона відчула, як тепле світло почало піднімати її над землею.

Вона відкрила очі і побачила, як навколо неї утворилися сяючі вогняні крила. Вони світилися яскравим червоно-золотавим світлом, і від них ішло тепло, що огортало Аріану, але не обпікало.

— Тепер ти готова, — сказав Атарос. — Лети.

Аріана відчула, як її тіло піднімається в повітря. Вона більше не стояла на скелі, а вже летіла над нею. Відчуття було неймовірним — легкість, свобода і відчуття сили, яке приносило полум’я. Її вогняні крила м’яко тримали її в повітрі, і вона летіла, не думаючи про страх чи небезпеку.

Вона злетіла вище і побачила, як гори і долини розкриваються перед нею в усій своїй красі. Вона відчула радість, яку ніколи раніше не відчувала — радість польоту.

Кейрон спостерігав за нею знизу, і на його обличчі з’явилася ледь помітна посмішка. Він знав, що цей момент став ще одним кроком на шляху Аріани до справжньої сили.

Аріана літала ще кілька хвилин, насолоджуючись відчуттям польоту. Потім, відчувши, що настав час повертатися, вона почала повільно спускатися. Її крила злегка вібрували від тепла, коли вона наближалася до платформи. І, коли її ноги торкнулися каменю, крила повільно згасли, залишивши лише слабкий жар у її тілі.

— Ти впоралася, — сказав Атарос, підходячи ближче. — Тепер ти володієш своїми крилами. Але пам’ятай: полум’я завжди повинне бути в гармонії з твоєю душею. Якщо ти втратиш контроль над собою, ти втратиш контроль над вогнем.

Аріана кивнула, все ще відчуваючи легкий післясмак польоту.

— Я це зрозуміла, — сказала вона, глибоко вдихаючи.

Кейрон підняв погляд на неї, коли вона підійшла ближче.

— Ти впоралася з одним із найважчих завдань, — промовив він. — Тепер твій шлях стає яснішим.

Аріана відчула, як її серце наповнилося гордістю і спокоєм. Вона більше не боялася своєї сили і не сумнівалася у собі. Тепер вона знала, що може опанувати свій дар, навіть коли на неї чекають нові випробування. Але, разом із цим, вона відчула, що її подорож лише починається. Вона ще не знала, що найнебезпечніший ворог лише чекає на її крок вперед.